Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 393/114/18-ц
провадження № 61-8793св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - секретар Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Тетяна Яківна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2019 року у складі судді Рачкелюка Ю. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - секретар Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Т. Я., про визнання заповіту недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_4, яка залишила заповіт на ім`я своїх внуків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 яким заповідала земельну ділянку площею 8,12 га, яка розташована на території Куцівської сільської ради, житловий будинок із земельною ділянкою в с. Ручайки Новгородківського району Кіровоградської області.Вважає, що заповіт по формі та змісту не відповідає вимогам законодавства, оскільки у ньому відсутні дані про те, що померла ОСОБА_4 особисто ознайомилася з текстом проекту документа або його зачитала їй вголос посадова особа, яка посвідчила заповіт. Також у заповіті заповідачем написано наступне: "Текст заповіту підписаний мною ОСОБА_4 его зміст та умови відповідають моїм дійсним намірам". Це означає, що оспорюваний заповіт відповідав лише намірам ОСОБА_4, але в порушення положень частини третьої статті 203 ЦК України не відповідав її волі. Крім того, ОСОБА_4 заповідала житловий будинок із надвірними будівлями та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 . Проте будинок у якому жили його батьки мав іншу адресу: АДРЕСА_1, і належав він його батькові - ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право приватної власності. Крім того, батько вже заповідав зазначений будинок йому. До того ж, у заповіті зазначено земельну ділянку площею 8,12 га, яка належить заповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії РЗ № 320812. Але насправді державний акт на право приватної власності на земельну ділянку має іншу серію НОМЕР_1 . У зв`язку з наведеним заповіт не свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_4, який складений на користь відповідачів, посвідчений 02 грудня 2015 року секретарем Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Т. Я. та зареєстрований у реєстрі за № 81.
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що заповіт, вчинений заповідачем на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суперечить ЦК Україничи іншим актам цивільного законодавства, та не довів тієї обставини, що заповіт складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, тобто обставин, з якими закон пов`язує визнання заповіту нікчемним або недійсним. Крім того, у оспорюваному заповіті від 02 грудня 2015 року в абзаці другому вказано, що померла ОСОБА_4 "здатна самостійно прочитати та підписати даний заповіт, зміст якого є її волевиявленням та відповідає її внутрішній волі, яка не є наслідком стороннього фізичного або психологічного впливу". Порушення загальних вимог щодо форми заповіту є безпідставними, оскільки відсутність у заповіті певних реквізитів, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, може розцінюватися як порушення форми заповіту у тому разі, коли відсутність таких реквізитів позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту, особу, яка його нотаріально посвідчила, тощо. Також, позивачем не подано суду достатніх та переконливих доказів на підтвердження того факту, що оскаржуваний заповіт не відповідав волі спадкодавця в розумінні частини першої статті 1257 ЦК України, ці докази в своїй сукупності не свідчать про порушення з боку секретаря Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області при посвідчені оскаржуваного заповіту та не можуть бути окремою підставою для визнання заповіту недійсним, оскільки не доводять невідповідність заповіту волі заповідача. Спірний заповіт складений секретарем Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Т. Я. на прохання заповідача ОСОБА_4 за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Заповіт підписаний заповідачем, його зміст та умови відповідали дійсним намірам ОСОБА_4, про що нею зазначено у заповіті перед підписом секретаря Адаменко Т. Я., яка його посвідчувала. Відповідно текст заповіту відповідав волевиявленню заповідача. Волевиявлення заповідача було вільним і відповідало її волі. Вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 81.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що волевиявлення ОСОБА_4, спрямоване на передачу майна саме внукам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зафіксоване в оспорюваному заповіті від 02 грудня 2015 року, було вільним та відповідало її волі, а зміст та форма заповіту узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2019 рокута постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що в оскаржуваному рішенні взагалі не надано оцінки тому, що його мати особисто не ознайомилася (не читала його) з текстом заповіту або його зачитала їй в вголос посадова особа сільради. Так як заповідане в оскаржуваному заповіті майно ніколи не належало його матері, тому складений нею заповіт не свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У червні 2019 року ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуваний заповіт відповідає нормам закону щодо порядку його посвідчення, так як заповідачу був відомий зміст заповіту, з чого випливає, що він їй прочитаний і вона власноручно це підтвердила. Житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, а також земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, перебував у власності ОСОБА_4 .
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав заперечення на відзив ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка на момент смерті проживала сама і була зареєстрована у с. Ручайки Новгородківського району Кіровоградської області.
Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно: земельна ділянка кадастровий номер 3523482400:02:000:0249, що знаходиться на території Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, та житловий будинок із надвірними будівлями та земельна ділянку, на якій він розташований у с. Ручайки Новгородківського району Кіровоградської області.
За життя ОСОБА_4 залишила заповіт на користь своїх онуків: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яким заповіла вказане нерухоме майно, а, крім того, грошові кошти - ОСОБА_2 .
Заповіт складений і посвідчений 02 грудня 2015 року секретарем Куцівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області Адаменко Т. Я. та зареєстрований у реєстрі за № 81.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.