Постанова
Іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 454/1545/18
провадження № 61-14573св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Сокальська міська рада Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2018 року у складі судді Струс Т. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сокальської міської рада Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,2864 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства та ведення садівництва, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням ХІІ сесії ХХІ скликання Сокальської міської ради від 03 грудня 1993 року їй передано у користування земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та ведення садівництва площею 0,3373 га. Згідно кадастрового плану, площа земельної ділянки, що знаходиться у її постійному користуванні з уточненням меж за експлікацією угідь в даний час становить 0,2864 га (рілля 0,0600 га, сад 0,2264 га). Згідно рішення сесії Сокальської міської ради від 03 грудня 1993 року "Про приватизацію земельних ділянок в м. Сокаль", позивачу також передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,1000 га, власником якої вона є згідно Державного акта від 29 березня 2006 року серії ЯГ № 050143.
Звертала увагу на те, що земельною ділянкою площею 0,2864 га її сім`я користується постійно протягом понад 30 років та щорічно позивачка сплачує кошти за користування землею у місцевий бюджет. На даній земельній ділянці сім`я позивача вирощує сільськогосподарські культури, займається садівництвом. З даної земельної ділянки позивач практично утримує сім`ю, в склад якої входить її дочка та двоє її неповнолітніх дітей. На земельній ділянці ростуть багаторічні насадження, кущі, виноград. Факт постійного користування земельною ділянкою площею 0,2864 га для ведення особистого підсобного господарства та ведення садівництва підтверджується рішенням Сокальської міської ради від 03 грудня 1993 року.
Стверджувала, що на її неодноразові звернення до відповідача з проханням передати у власність земельну ділянку площею 0,2864 га їй було відмовлено.
Зазначала про те, що постановою Сокальського районного суду Львівської області від 21 квітня 2011 року вимоги позивача задоволено, скасовано рішення міської ради від 05 жовтня 2009 року № 329 "Про відмову у передачі у власність орендованої земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ". Зобов`язано Сокальську міську раду розглянути на сесії її заяву щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,2864 га. Судом встановлено, що позивач і члени її сім`ї постійно користуються вищевказаною земельною ділянкою протягом тривалого часу, про що, свідчать матеріали справи та свідчення допитаних в судовому засіданні свідків. На даний час відповідач відмовляється передати позивачу у приватну власність вказану земельну ділянку.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,2864 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для ведення особистого підсобного господарства та ведення садівництва, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
РішеннямСокальського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка на яку позивач просить визнати право власності за набувальною давністю перебуває у користуванні позивача, однак відноситься до земель комунальної власності, цільове використання яких - землі садибної забудови і при цьому Сокальською міською радою не ставилось питання про вилучення даної земельної ділянки у позивача.
Постановою Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що при вирішенні даної справи судом правильно встановлено фактичні обставини справи, застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену Цивільно процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) та ухвалене справедливе рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Вказувала, що посилання судів на те, що земельна ділянка площею 0,2864 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до земель комунальної власності, цільове призначення якої - землі присадибної забудови, не підтверджено належними доказами.
Крім того, зазначала, що суди не взяли до уваги пояснення позивача на заперечення, однак з порушенням норм процесуального права долучили до матеріалів справи та оцінили як доказ рішення Сокальської міської Ради від 06 липня 2016 року № 162.
Разом з тим, переконувала, що судами не надано оцінку Кадастровому плану земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 із встановленими межовими знаками та невірно вказана стать свідків ОСОБА_2 (чоловік) та ОСОБА_3 (жінка).
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Сокальської міської ради Львівської області на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому відповідач просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 25 жовтня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, витребувано матеріали справи № 454/1545/18 з Сокальського районного суду Львівської областіта встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частинидругої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції на момент подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що згідно з копією витягу із рішення ХІІ сесії ХХІ скликання Сокальської міської ради від 03 грудня 1993 року "Про приватизацію земельних ділянок в м. Сокалі", ОСОБА_1, яка проживає в АДРЕСА_1, передано у приватну власність земельні ділянки надані їй для обслуговування житлового будинку і господарських будівель 1000,00 кв. м, та у тимчасове користування на праві оренди 3 373,00 кв. м.
Із копії Державного акта на право власності на земельну ділянку від 29 березня 2006 року серії ЯГ № 050143 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_1 та передана їй для обслуговування житлового будинку та господарських будівель.
Відповідно до постанови Сокальського районного суду Львівської області від 21 квітня 2011 року, встановлено, що адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Сокальської міської ради задоволено. Скасовано рішення Сокальської міської ради 23 сесії 5 скликання від 15 жовтня 2009 року № 329 "Про відмову у передачі у власність орендованої земельної ділянки по АДРЕСА_1 ". Зобов`язано Сокальську міську раду розглянути на сесії заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки площею 0,2864 га в АДРЕСА_1 .
В свою чергу, згідно з копією рішення від 06 липня 2016 року № 162 Х сесії VII скликання Сокальської міської ради, встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у передачі у власність орендованої земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,2864 га для ведення особистого підсобного господарства та ведення садівництва.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державні реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.