Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 523/15328/18
провадження № 61-22723св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб?єкт оскарження - державний виконавець першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Михайловський Станіслав Олегович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року у складі судді Шепітко І. Г. та постанову Одеського апеляційного суду
від 07 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г.,
Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Михайловського С. О.
Скарга мотивована тим, що держвиконавець може проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до частини третьої статті 11 Розділу 11 Закону України "Про виконавче провадження", однак заявнику не було відомо про видачу судом виконавчого листа від 08 грудня 2016 року. Протягом 2 років заявник намагався налагодити відносини із колишньою дружиною та донькою, надавав фінансову допомогу. Держивконавець ВДВС має право проводити перевірку виконання юридичними особами рішень стосовно працюючих у них боржників, однак ніякого запиту до його місця роботи не було. Він є співробітником департаменту охорони здоров`я і не робить з цього таємницю. Держвиконавець також може викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників-юридичних осіб або боржників-фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання судових рішень.
Жодним, з вищезазначених прав для виконання рішення, державний виконавець ВДВС не скористався, що свідчить про те, що виконавчі дії ще не проведені.
ОСОБА_1 просив визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 28 вересня 2018 року № 57274735 за виконавчим листом № 523/9735/16ц від 08 грудня 2016 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини зі всіх заробітків щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 липня 2016 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року скаргу залишено без задоволення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, виходив з того, що під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець ВДВС порушень не допустив, державний виконавець під час відкриття виконавчого провадження діяв правомірно.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну каргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року залишено без змін.
залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
16 грудня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що державним виконавцем не дотримано вимоги Закону України "Про виконавче провадження" оскільки ОСОБА_1 не було відомо про видачу виконавчого листа від 08 грудня 2016 року № 523/9735/16-ц; державним виконавцем запиту до робочого місця заявника не направлялося; державний виконавець не викликав
ОСОБА_1 до виконавчої служби для надання пояснень;
ОСОБА_1 не отримував постанову державного виконавця
від 28 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Суворовського районного суду міста Одеси.
У лютому 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 15 березня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 08 грудня 2016 року у справі