Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 673/921/16
провадження № 61-10056св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на майно,
за касаційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2018 року у складі судді: Дворнін О. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати право власності на 1/2 частину в майні, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що кафе-магазин, який знаходиться по АДРЕСА_1 ; майновий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_5", який складається з прохідної, контори, складу, свинарника, насосної, конюшні, шлакового складу, які розташовані по АДРЕСА_2 ; 85/100 частини нежитлової будівлі, тарного складу, яка складається з прохідної, тарного цеху, пилорами, двох цегляних артезіанських свердловин, які знаходяться по АДРЕСА_3 .
Після смерті колишнього чоловіка, ОСОБА_6, вона позбавлена можливості оформити право власності на Ѕ частину цього майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки на спірне майно відсутні правовстановлюючі документи, про що зазначив нотаріус, відмовляючи у видачі їй свідоцтва про право власності на це майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Деражнянський районний суд Хмельницької області рішенням від 15 лютого 2018 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку майна, а саме: кафе-магазину площею 111,4 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; майнового комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_5", який складається із прохідної, позначеної літ. "Б", розміром 7,2 кв. м, контори "В" площею 63,1 кв. м, складу "Г" площею 299,1 кв. м, свинарника "Д" площею 602,9 кв. м, насосної "Ж" площею 10,8 кв. м, конюшні "З" площею 21,0 кв. м, шлакового складу "К" площею 262,9 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; 85/100 частини нежитлової будівлі, тарного складу, а саме: прохідної "Б" площею 33,8 кв. м, тарного цеху "В" площею 223,9 кв. м, пилорами "Г" площею 90,2 кв. м, цегляної артезіанської свердловини "№ 1" площею 27,8 кв. м, цегляної артезіанської свердловини "№ 2" площею 32,4 кв. м, які знаходяться під номером АДРЕСА_3, як на частку у спільному майні подружжя.
Суд першої інстанції мотивував рішення доведеністю факту придбання спірного майна під час перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти. Оскільки оригінали правовстановлюючих документів на майна втрачено, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на Ѕ частину нерухомого майна. Посилання ОСОБА_4 на сплив позовної давності з урахуванням обставин справи та вимог закону є безпідставними.
Додатковим рішенням Деражнянського районного суду від 17.09.2018 року стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2116,67 грн. з кожного.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Хмельницький апеляційний суд постановою від 11 квітня 2019 року рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області рішенням від 15 лютого 2018 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що нерухоме майно, яке є предметом спору придбано ОСОБА_6 за відплатними договорами, які є чинними, тому підстав стверджувати про те, що майно придбано за кошти інших осіб, зокрема, ОСОБА_4, відсутні. Квитанції до прибуткового касового ордеру від 28 липня 1998 року та 22 вересня 2003 року, на які ОСОБА_4 посилався як на обставину, яка свідчить про придбанням ним спірного майна вищевказаних доказів не спростовують. Позивач дізналася про порушення свого права власності на спірне майно 07 червня 2016 року, коли нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право власності на кафе-магазин, майновий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_5" та 85/100 частини нежитлової будівлі, тарного складу з підстав відсутності правовстановлюючих документів, тому з урахуванням трьохрічної позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України та враховуючи дату звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, липень 2016 року, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовна давність не сплила.
Короткий зміст вимог касаційних скарг, відзиву на них та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій 16 травня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що він не погоджується та вважає оскаржувані судові рішення незаконними та необґрунтованими, з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суди безпідставно не застосували позовну давність, оскільки позивач пропустила її без поважних причин, адже звернулась до суду лише у 2016 році, а клопотання про поновлення пропущеного строку до суду не подавала .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, після його смерті в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 позивач прийняла спадщину, матеріали спадкової справи № 273/2005 від 22 вересня 2005 року містять її заяву про видачу свідоцтва про право власності на спірне майно. Позивач заявляє вимогу про визнання права власності на частину майна у спільній власності подружжя, а тому саме з дати розірвання шлюбу, почав спливати трирічний термін позовної давності щодо визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.
Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову.
Позивач під час слухання справи судом першої інстанції навмисно не повідомила суд про те, що вона вже зверталась в 2006 році за правовою допомогою з приводу відсутності в неї правовстановлюючих документів.
Про даний факт йому та суду стало відомо під час ознайомлення в судовому засіданні з інвентаризаційною справою в якій містився адвокатський запит саме з приводу правовстановлюючих документів на дане майно. Позивач в судовому засіданні так і не змогла повідомити про обставини звернення з адвокатським запитом.
Він безперешкодно користується спірним майном з часу його купівлі померлим братом, у 2016 році зробив капітальний ремонт кафе-магазину та здійснює підприємницьку діяльність. Лише після вкладення великих коштів у ремонт даних приміщень, позивач загадала, що вона має якесь відношення до цього майна.
Рішенням суду першої інстанції визнано право власності на майно, що не входило до складу майна за договором купівлі- продажу від 25 грудня 2003 року. Так, судами визнано за позивачем право власності на цегляну артезіанську свердловину № 1 площею 27,8 кв. м та цегляну артезіанську свердловину № 2 площею 32,4 кв. м, що призводить до порушення права власності іншої особи, яка є власником вказаних свердловин.
Судами першої так і апеляційної інстанції під час слухання справ відбулося порушення прав третьої особи, оскільки, суд першої інстанції третю особу взагалі не викликав, а тому ОСОБА_5 був позбавлений можливості висловити свою думку щодо предмета спору. Апеляційний суд проігнорував вказані порушення.
У касаційній скарзі, поданій 16 травня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 просить скасувати рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що з рішеннями ухваленими у справі він не погоджується та вважає їх незаконними та необґрунтованими, з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Ухвалою суду його було залучено до справи в якості третьої особи, про що він не був повідомлений, до суду його не викликали, судових повісток про день та час розгляду справи він не отримував, оскільки не проживає за місцем реєстрації, а фактично проживає в м. Хмельницькому.
Отже, суд першої інстанції грубо порушив його права, розглянувши справу без належного повідомлення та без виклику його в судове засідання. Не знаючи, яке рішення прийняв суд першої інстанції він отримав апеляційну скаргу та повістку про виклик до суду, він не з`явився до апеляційного суду у зв`язку з хворобою та відповідно направив до суду заяву про відкладення справи з поважних причин, однак 25 травня 2019 року апеляційний суд розглянув справу без нього.
02 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Бейлика А. Б. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_4, мотивований тим, що спірне майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Ні під час шлюбу, ні після його розірвання не виникало питань щодо поділу цього майна та визнання особистою власністю. За життя ОСОБА_6 не оспорював право спільної сумісної власності на це майно.
З моменту набуття позивачем права спільної сумісної власності на все спільне з ОСОБА_6 майно, будь-які треті особи, в тому числі відповідачі, не оспорювали та не оспорюють таке право.
Позовна давність у ОСОБА_1 не розпочалася, оскільки з дня набуття права спільної сумісної власності на це майно і по сьогоднішній день будь-яких порушень її частки в праві спільної сумісної власності, її реалізація або інше незаконне відчуження не відбулося, що підтверджується матеріалами справи.
Посилання на адвокатський запит (який також відсутній в матеріалах справи та не досліджувався судом першої інстанції) про витребування копій правовстановлюючих документів, жодним чином не підтверджує порушення права спільної сумісної власності позивача, тому посилання на нього є безпідставним.
02 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла заява адвоката Бейлика А. Б. як представника ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження відкритого у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 мотивована тим, що ОСОБА_5 дійсно було залучено в якості третьої особи ще в суді першої інстанції.
ОСОБА_5 не скористався своїм правом та не оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, а тому згідно зі статтею 389 ЦПК України він позбавлений права на касаційне оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій.
Дані обставини ОСОБА_5 приховав від Верховного Суду чим ввів в оману суд, що стало підставою для відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає розгляду, а помилково відкрите касаційне провадження підлягає закриттю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 15 лютого 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, витребувано її матеріали з Деражнянського районного суду Хмельницької області.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 21 вересня 1991 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 07 червня 2004 року розірвано. В шлюбі народилися їх спільні діти: сини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі рішення виконкому Деражнянської міської ради народних депутатів від 14 грудня 1999 року № 90/12 ОСОБА_6 передано у власність кафе-магазин площею 111,4 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 . 23 вересня 1999 року виконавчим комітетом Деражнянської міської ради на ім`я ОСОБА_6 видано свідоцтво про право особистої власності на вказане приміщення кафе-магазина.
На підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2003 року ОСОБА_6 придбав у Хмельницької обласної спілки споживчих товариств в особі директора Деражнянського плодоконсервного заводу ОСОБА_4. майновий комплекс "ІНФОРМАЦІЯ_5", розташований по АДРЕСА_2, до складу якого входять прохідна, контора, склад, свинарник, насосна, конюшня, шлаковий склад, договір вчинено за 28 000 грн, які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору. 24 березня 2004 року за ОСОБА_6 зареєстровано право приватної власності на це майно