Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 220/1998/17-ц
провадження № 61-11883св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 23 травня 2019 рокув складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Мироненко І. П., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що 16 грудня 2013 року між AT "Ощадбанк", в особі філії Донецьке обласне управління AT "Ощадбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 149 000,00 грн на термін до 14 грудня 2018 року зі сплатою 18 % річних.
Звертало увагу на те, що з 01 грудня 2014 року відповідач свої зобов`язання за зазначеним вище кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 31 жовтня 2017 року утворилась заборгованість в розмірі 233 754,12 грн, яка складається з: тіла кредиту в розмірі 124 166,70 грн, заборгованості за процентами в розмірі 67 775,12 грн, інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 35 082,37 грн, 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 6 729,93 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену вище заборгованість за договором про іпотечний кредит від 16 грудня 2013 року та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк", в особі філії Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк", заборгованість за кредитом в розмірі 233 754,12 грн, яка складається з: тіла кредиту в розмірі 124 166,70 грн, заборгованості за процентами в розмірі 67 775,12 грн, інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 35 082,37 грн, 3 % річних від суми заборгованості в розмірі
6 729,93 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що ОСОБА_1 порушила умови договору про іпотечний кредит та допустила заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитора разом із процентами, сумою інфляційного збільшення заборгованості та трьох процентів річних.
Постановою Донецького апеляційного суду від 23 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 жовтня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з правильності його висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі, заявленому в позові, який не спростований відповідачем.
Апеляційним судом також відхилено доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції правил територіальною підсудності під час розгляду цієї справи, як такі, що спростовуються матеріалами справи.
Крім того, апеляційним судом зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції порушено диспозитивність судового процесу через неналежне повідомлення про розгляд справи, оскільки такі доводи також спростовуються наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення судових повісток з підписами відповідача та її представника.
Судом апеляційної інстанції також зазначено, що посилання відповідача на відсутність оригіналу кредитного договору, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки відповідач не заперечує факт укладання такого договору. Крім того, колегія суддів звертала увагу, що з повідомлення АТ "Ощадбанк" від 08 травня 2019 року вбачається, що оригінал договору про іпотечний кредит, укладений з ОСОБА_1, знаходиться на непідконтрольній території. Отже, судом першої інстанції правильно прийнята як доказ належним чином завірена копія вказаного договору, а апеляційним судом - додатки до нього. Відповідач не спростувала наявність кредитних правовідносин між нею та позивачем, а її представник в апеляційному суді не заперечував проти приєднання до матеріалів справи наданих банком копій, як належних доказів в справі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У липні 2019 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 23 травня 2019 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 та її представник зазначають, що судом першої інстанції порушено правила територіальної підсудності, оскільки вона не зареєстрована в с. Багатир Великоновосілківського району Донецької області, про що свідчить інформація Багатирської сільської ради, надана на запит суду, що на думку заявників є підставою для скасування постанови апеляційного суду, який на наведене уваги не звернув та залишив в силі рішення районного суду.
Звертають увагу на те, що філія Донецьке обласне управління AT "Ощадбанк" припинила свою діяльність, оскільки знаходиться на непідконтрольній території, при цьому нових реквізитів для справи кредиту та відсотків позивач не повідомляв. Зазначене також залишилось поза увагою судів.
Крім того, вказують, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки доводам апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції, що позбавило її права на надання пояснень щодо зміни матеріального та соціального статусу, а також заперечень на позовну заяву.
Заявники також ставлять під сумнів наявні в справі докази у зв`язку із ненаданням позивачем до суду оригіналу договору про іпотечний кредит та розрахунку боргу, а в поясненнях на касаційну скаргу заперечують факт отримання кредитних коштів.
Також зазначають, що судами безпідставно застосовано статтю 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не враховано принципу співмірності стягнутих відсотків основній сумі заборгованості.
У вересні 2019 року АТ "Ощадбанк" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу відповідача та її представника, у якому зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки надавши належну правову оцінку доводам апеляційної скарги та доказам, які наявні в матеріалах справи, апеляційний суд обґрунтовано залишив без змін законне рішення суду першої інстанції.
Зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил територіальною підсудності, оскільки на час укладання кредитного договору відповідач була зареєстрована у м. Макіївці Донецької області. Володіючи інформацією щодо місця реєстрації відповідача, банк звернувся до Констянтинівського міськрайонного суду Донецької області, якому відповідно до розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 "Про визначення територіальної підсудності справ" була підсудна ця справа. Проте відповідач оскаржила ухвалу Констянтинівського міськрайонного суду Донецької області про відкриття провадження в справі та надала докази на підтвердження зміни її місця реєстрації та фактичного перебування на с. Багатир Великоновосілківського району Донецької області. На думку позивача відповідач навмисно затягує розгляд справи та вводить в оману суди, зокрема суд касаційної інстанції.
Вважає також необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо ненадання позивачем оригіналу кредитного договору, інших первинних документів та розрахунку, оскільки судами встановлено, що оригінал документу знаходиться у відділенні банку, розташованого на непідконтрольній Україні території, при цьому правильно зазначено, що відповідачем не спростовано факту отримання грошових коштів, не належне виконання умов кредитного договору та розміру заборгованості.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 23 травня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, у редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Судами встановлено, що 16 грудня 2013 року між AT "Ощадбанк" в особі філії Донецьке обласне управління AT "Ощадбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит, за умовами якого відповідач отримала 149 000,00 грн на строк
60 місяців із зобов`язанням погасити суму кредиту не пізніше 14 грудня 2018 року, а також сплачувати 18 % річних.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, відповідачу був виданий кредит в розмірі 149 000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку
№ НОМЕР_1 та платіжним дорученням про перерахування коштів
від 16 грудня 2013 року № 65.