Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 159/3515/17
провадження № 61-21838 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
треті особи: Ковельська міська рада Волинської області, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2019 року у складі судді Бойчука П. Ю. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Ковельська міська рада Волинської області, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про зобов`язання звільнити земельну ділянку та зобов`язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан.
Позовна заява мотивована тим, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 22 липня 2016 року є власником земельної ділянки, площею 1812 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 . Відповідач є власником суміжної земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , останній самовільно зайняв частину належної їй земельної ділянки площею 65 кв. м. та огородив її по периметру бетонним парканом.
Вищевказаними протиправними діями відповідача порушено її права на вільне володіння і користування належним їй майном.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту частину належної їй земельної ділянки площею 65 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача за власний рахунок привести її у придатний для використання стан шляхом знесення (демонтажу) встановленого бетонного паркану.
У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про визнання права власності на земельну ділянку, визнання технічної документації із землеустрою недійсною.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2007 року є власником земельної ділянки, площею 500 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 .
22 липня 2016 року ОСОБА_4 було відчужено ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку площею 1812 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 . Попереднім власником вищевказаної земельної ділянки, ОСОБА_4, при виготовленні технічної документації по встановленню меж земельної ділянки площею 1812 кв. м у натурі (на місцевості) для отримання витягу з Державного земельного кадастру та присвоєння ділянці кадастрового номеру було неправильно встановлено її межі, визначено конфігурацію і неправильно внесено дані у Публічну кадастрову карту України.
Унаслідок вищезазначених обставин виникло накладення двох суміжних ділянок, тому його права підлягають захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку у розмірах, зазначених у документах, які посвідчують право власності на землю, й відповідно до плану цієї земельної ділянки, який міститься у державному акті на право приватної власності на землю від 17 квітня 2002 року.
З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 500 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1, у розмірах зазначених у документах, що посвідчують право власності на землю та відповідно до плану цієї ділянки, який міститься у державному акті на право приватної власності на землю від 17 квітня 2002 року; визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту ним частину земельної ділянки, площею 65 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок привести у придатний для використання стан самовільно зайняту ним земельну ділянку, площею 65 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 шляхом знесення (демонтажу) встановленої огорожі.
У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належними та допустимими доказами, у тому числі висновком судової земельно-технічної експертизи від 19 листопада 2018 року № 8350-8351 підтверджено, що частина земельної ділянки, яка на праві власності належить ОСОБА_1, самовільно зайнята ОСОБА_2 шляхом влаштування на ній бетонного паркану. Таким чином, права ОСОБА_1 підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_2 звільнити належу останній земельну ділянку, знести самовільно встановлену огорожу.
На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 жовтня 2007 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 500 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 . Цим правочином закріплено за останнім право власності на вказану земельну ділянку у відповідних розмірах й згідно з її планом, що міститься у державному акті на право приватної власності на землю від 17 квітня 2002 року виданому на ім`я попереднього власника. Таким чином, вимога ОСОБА_2 про визнання права власності на зазначену земельну ділянку задоволенню не підлягає. Крім того, ОСОБА_1 вказане право останнього не оспорюється. Технічна документація із землеустрою на належну ОСОБА_2 земельну ділянку не виготовлялась, а тому її межі у натурі (на місцевості) не встановлені. Встановити такі межі без виготовлення технічної документації та лише по інформації, яка міститься у державному акті є неможливим. Вимоги про скасування технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_1 належними доказами не підтверджено, площа земельної ділянки ОСОБА_2 є більшою, ніж визначено у правовстановлюючих документах.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що частина належної ОСОБА_1 земельної ділянки самовільно зайнята ОСОБА_2 , а саме встановлено бетонний паркан, чим порушено права останньої на вільне володіння й розпорядження своєю власністю. Вищевказані обставини підтверджуються актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства уповноваженої особи Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06 березня 2017 року № 9 та приписом цієї ж уповноваженої особи від 06 березня 2017 року № 6, виданим ОСОБА_2 для усунення вищевказаних порушень земельного законодавства, висновком судової земельно-технічної експертизи від 19 листопада 2018 року.
Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 500 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1, підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2007 року і це право ОСОБА_1 не оспорюється, тому правові підстави для визнання за ним права власності на земельну ділянку відсутні. Вимога ОСОБА_2 про визнання недійсною технічної документації на земельну ділянку по АДРЕСА_1 належними доказами не підтверджені. Крім того, у разі допущення у технічній документації неточностей, помилок, положеннями статті 31 Закону України "Про землеустрій" передбачено порядок їх виправлення, а не визнання усієї сукупності графічних матеріалів недійсними.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що постановазаступника начальника - начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадаструу Волинській області про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення від 16 березня 2017 року № 1 була визнана незаконною та скасована, тому і припис від 06 березня 2017 року № 6, виданий останньому для усунення порушень земельного законодавства, є незаконним. Судами не встановлено, за рахунок яких саме земель площа фактичного використання земельної ділянки ОСОБА_2 збільшилася, а висновок судової земельно-технічної експертизи від 19 листопада 2018 року не є належним доказом. На час відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 власником суміжної земельної ділянки, ОСОБА_2, було встановлено огорожу, яка фактично визначала межі суміжних земельних ділянок, тому саме по цій штучній лінійній споруді і потрібно було визначати межі земельних ділянок.