Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 492/1091/18
провадження № 61-14467св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Арцизька районна державна адміністрація Одеської області, як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Арцизського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року у складі судді Череватої В. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Арцизька районна державна адміністрація Одеської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Арцизського районного суду Одеської області від 12 лютого 2014 року. За час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народилася донька - ОСОБА_3, яка після розлучення залишилася проживати із матір`ю та перебуває на її утриманні.
Зазначала, що відповідач, як батько дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, матеріально дитині не допомагає, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з донькою взагалі.
Вказувала, що звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Арцизського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Попереджено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Покладено на Арцизьку районну державну адміністрацію Одеської області, як орган опіки та піклування, контроль за виконанням ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довела зазначені нею обставини умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, на які вона посилалася, як на підставу своїх вимог.
Суд вважав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків, з урахуванням інших конкретних обставин справи, а надані позивачем доводи та докази є недостатніми для застосування до відповідача такого заходу відповідальності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Арцизського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позбавлення батьківських прав матері або батька дитини є крайнім заходом сімейно-правової відповідальності, яка настає при умисній і винній поведінці батьків або одного з них. Проте, матеріали справи не містять доказів, які могли б стати достатньою підставою для застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав згідно з положенням статті 164 СК України.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
Апеляційний суд погодився, що висновок Арцизької районної державної адміністрації Одеської області від 02 жовтня 2018 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, має рекомендаційний характер і не є обов`язковим для застосування судом, що узгоджується з положеннями частин п`ятої, шостої статті 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Арцизського районного суду Одеської області від 02 жовтня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 травня 2019 року і ухвалити нове судове рішенням, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень неповно з`ясували обставини справи та не надали належної оцінки доказам.
Зазначає, що судами не надано належної правової оцінки висновку Арцизької районної державної адміністрації Одеської області від 02 жовтня 2018 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.