Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 757/21623/15-ц
провадження № 61-38423св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича на постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 07 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-005/107/2007 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 274 050 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотка в розмірі 5,99 % річних та FIDR, на строк до 07 серпня 2022 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 07 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PCL-005/107/2007 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 90,70 кв. м. 05 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким банк передав йому право вимоги, зокрема за вказаними Кредитним договором та Іпотечним договором. Позичальник не виконував належним чином зобов`язань за Кредитним договором, тому заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2012 року у справі № 2-1240/2011, яке змінено рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість в розмірі 6 747 758,40 грн. Проте ОСОБА_2 не виконував зазначені судові рішення, внаслідок чого утворилася заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 15 червня 2015 року складає 345 096,51 доларів США, що еквівалентно 7 267 328,39 грн, та пеня за прострочення виконання зобов`язань - 26 525 748,60 грн. Враховуючи викладене, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 33 793 076,99 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В запереченні на позовну заяву представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначив, що 07 червня 2011 року позивач пред`явив досудову вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов`язання, однак з позовом звернувся лише 16 червня 2015 року, тобто зі спливом позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Позивачем неправильно здійснено розрахунок заборгованості за Кредитним договором, її розмір є необґрунтованим і недоведеним. В позовній заяві не зазначено всіх складових заборгованості, що підлягає сплаті іпотекодержателю, та не вказано початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Крім того, умова пункту 4.1.1 Кредитного договору щодо сплати позичальником на користь банку пені в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочення, суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин та є нікчемною.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року у складі судді Цокол Л. І. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що звернувшись до суду з цим позовом у червні 2015 року, позивач пропустив позовну давність, перебіг якої розпочався 23 червня 2011 року, коли ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило ОСОБА_2 (позичальнику) і ОСОБА_1 (майновому поручителю) вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором. Доказів переривання позовної давності позивачем не надано.
Справа розглядалася судом апеляційної інстанції неодноразово.
Останньою постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, укладеним між ним та ЗАТ "ОТП Банк", в сумі 2 758 183,86 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 2 139 677,93 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 618 505,93 грн, що стягнуті заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2012 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року, та суми пені в розмірі 3 000 000 грн за період з 15 червня 2014 року по 15 червня 2015 року, звернено стягнення на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, встановлено початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в рахунок відшкодування судових витрат 833,22 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості на користь кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника і поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє права кредитора на отримання штрафних санкцій і права звернути стягнення на предмет іпотеки. Оскільки ТОВ "ОТП Факторинг Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором у лютому 2011 року, а судове рішення про стягнення заборгованості та пені набрало законної сили 28 лютого 2013 року, то висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності є помилковим. При визначенні розміру заборгованості, на погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, суд врахував позицію позивача, який просив стягнути пеню в розмірі 26 525 748,60 грн за період з 15 червня 2014 року по 15 червня 2015 року, тому, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшов висновку про зменшення розміру пені до 3 000 000 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У червні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року - залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності та ухвалив рішення, яке відповідає встановленим обставинам справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів іне звернув уваги на те, що 07 червня 2011 року ТОВ "ОТП Факторинг Україна" направило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором, в якій вимагало протягом тридцятиденного строку сплатити заборгованість. Зазначена досудова вимога не була виконана, тому право позивача вважається порушеним з 07 липня 2011 року і з цього часу починається перебіг позовної давності. Таким чином, звернувшись 16 червня 2015 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач пропустив позовну давність. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості за Кредитним договором, є необґрунтованим, не підтверджений належними доказами. Ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд не врахував вимог статті 39 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) і не зазначив усіх необхідних складових, передбачених цією нормою, зокрема початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону № 898-IV.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва та зупинено виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.
16 серпня 2018 року справа № 757/21623/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 07 серпня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 274 050 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотка в розмірі 5,99 % річних та FIDR, на строк до 07 серпня 2022 року.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону № 898-IV іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 07 серпня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 було укладеноІпотечний договір, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 90,70 кв. м.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
26 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги від 26 листопада 2010 року, відповідно до яких ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги, в тому числі й за Кредитним договором та Іпотечним договором.
У справі, яка переглядається, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 33 793 076,99 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.