Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 495/10979/17
провадження № 61-13711св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури,
відповідачі: Затоківська селищна рада, ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Галинським Вадимом Сергійовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Півнєві Д. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У грудні 2017 року перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1, у якому просив визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2679 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки, площею 0,0919 га, (кадастровий номер 5110300000:02:012:0165).
Позов мотивовано тим, що у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України перебувала земельна ділянка 41/1 за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0919 га, (кадастровий номер 5110300000:02:012:0165), з цільовим призначенням - розміщення готельного комплексу.
Рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2679 вищевказану земельну ділянку передано ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва.
В подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, відповідачу видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 32628395, щодо земельної ділянки 41/1, площею 0,0919 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0165) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що при поділі земельної ділянки, належної Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, Затоківська селищна рада мала розпорядитись спірною земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення, перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просив задовольнити заявлений позов.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року позовну заяву заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури залишено без розгляду.
Суд першої інстанції після відкриття провадження у справі встановив відсутність у прокурора повноважень на ведення справи від імені Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, на підставі чого дійшов висновку про залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задоволено частково, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 квітня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого суду, врахував, що прокурор заявляв позов в інтересах держави про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2679 та визнання недійсним виданого на його підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Оскільки Затоківська селищна рада, яка приймала рішення про надання земельної ділянки ОСОБА_1, не може виступати в якості позивача і відповідача у справі, а чинним законодавством не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок, апеляційний суд дійшов висновку набуття прокурором статусу самостійного позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У липні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Галинський В. С. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке у межах наданих йому повноважень може звертатись з позовом про витребування земельної ділянки. Участь прокурора у судовому процесі має бути обгурнтованою, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
У справі, що переглядається, прокурор в інтересах держави звернувся із позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2679 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки, площею 0,0919 га, (кадастровий номер 5110300000:02:012:0165).
Звертаючись з цим позовом прокурор зазначив, що законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами, через що прокурор самостійно виступає як позивач у цій справі, оскільки в спірному випадку інтереси держави порушені та залишилися незахищеними.
При цьому прокурор зазначив, що є позивачем, оскільки Затоківська селищна рада - один зі співвідповідачів, рішення якої оскаржується через недотримання вимог земельного законодавства та порушення інтересів територіальної громади селища при переданні спірної земельної ділянки у власність. Звертаючись до суду, прокурор посилався на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
Частиною другою статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.