ПОСТАНОВА
Іменем України
24 лютого 2020 року
Київ
справа №826/7653/16
адміністративне провадження №К/9901/26055/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Ханова Р. Ф., Усенко Є. А.,
за участю:
секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,
представника позивача - Муравйова О. В.,
представника відповідача - Кравченко О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 травня 2019 року (суддя Вєкуа Н. Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (судді Вівдиченко Т. Р., Ісаєнко Ю. А., Кучма А. Ю.) у справі №826/7653/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" (далі - ТОВ "М-ЕНД-С") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 6 травня 2016 року № 0002311402, яким визначено 559168,00 грн основного зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств та застосовано 139792, 00 грн штрафних санкцій.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків контролюючого органу про порушення ним положень підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1., 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 17 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "М-ЕНД-С" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ці рішення й ухвалити нове, яким позов задовольнити.
ГУ ДФС у м. Києві подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалені у справі судові рішення - без змін.
Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення є висновки, викладені в акті перевірки від 15 квітня 2016 року №159/26-15-14-02-03/32305728, яким встановлено порушення ТОВ "М-ЕНД-С" вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141 ПК України, що призвело до заниження позивачем загального доходу, що, в свою чергу, стало наслідком недотримання державним бюджетом 559168,00 грн податку на прибуток.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди встановили, що ТОВ "М-ЕНД-С" за період, що перевірявся, мало господарські операції з ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору про надання послуг щодо оформлення вантажно митних декларацій від 14 липня 2008 року №1/07. Водночас, ОСОБА_1 була працівником митно-брокерського департаменту на посаді агента митного оформлення вантажів та товарів 1 категорії митно-брокерського департаменту ТОВ "М енд С форвардінг Ко" (правонаступником якого є ТОВ "М-ЕНД-С").
Колегія суддів погоджується з висновками судів про непідтвердження послуг, отриманих від ФОП ОСОБА_1 .
Так, проаналізувавши зміст договору про надання послуг від 14 липня 2008 року №1/07 та положення посадової Інструкції агента митного оформлення вантажів та товарів ТОВ "М-ЕНД-С", суди дійшли висновку про те, що функціональні обов`язки працівника ТОВ "М енд С форвардінг Ко" фактично дублюють послуги, надані ФОП ОСОБА_1, а тому віднесення до складу витрат вартості затрат на послуги з оформлення ФОП ОСОБА_1 вантажно-митних декларацій на суму 811740 грн є неправомірним, таким, що порушує вимоги підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України.
Це судження судами зроблено на підставі оцінки наявних у їх розпорядженні доказів, з дотриманням вимог процесуального законодавства та відповідно до приписів ПК України.
Крім того, суди погодилися з висновком контролюючого органу про заниження позивачем доходу внаслідок безпідставного проведення заліку зустрічних вимог та неправомірне віднесення до складу витрат відсотків за отримані кредитні кошти.
Так, акт перевірки обґрунтований, зокрема тим, що встановлено заниження позивачем доходу в 2014 році на 1437566,00 грн, виходячи з такого.
Актом від 30 квітня 2011 року № 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "М енд С форвардінг Ко" та ТОВ "Менд С Логістік" дійшли згоди зарахувати зустрічні вимоги в сумі 1437 566,61 грн за такими грошовими зобов`язаннями: Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобов`язання в розмірі 1437566,61 грн, яке виникло на підставі договору перевезення вантажів по території України від 1 березня 2010 року № BU7-66 на суму 458860,27 грн; видаткових накладних (купівля - продаж); договору про зберігання майна та надання складських послуг від 1 квітня 2009 року № 10-04/084-09 на суму 942214,79 грн; Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене грошове зобов`язання в розмірі 2977977,88 грн, яке виникло на підставі договору безвідсоткової цільової позики від 28 квітня 2009 року № 10*04/113-09 на суму 2634600,00 грн; договору перевезення вантажів по території України від 26 лютого 2009 року № 16 на суму 343377,88 грн. Таким чином, з моменту підписання цього Акта сторони вважають зобов`язання Сторони 1 перед Стороною 2 такими, що припинено у повному обсязі, а заборгованість відсутньою; зобов`язання Сторони 2 перед Стороною 1 такими, що припинено частково, а залишкова заборгованість становить 1540411,27 грн. Цей акт зарахування однорідних вимог по бухгалтерському обліку проведений у 2013 році, на підставі бухгалтерської довідки від 1 березня 2013 року.
Надаючи правову оцінку доводам сторін у цій частині, суди виходили з того, що позивач здійснив взаємозалік зобов`язань за договорами, які ані за своєю юридичною природою (договір про надання послуг та договір безвідсоткової фінансової допомоги), ані за матеріальним змістом (предметом договору про надання послуг є транспортні послуги, а предметом договору фінансової допомоги - надання фінансової допомоги у вигляді грошей) не є однорідними, що свідчить про те, що вимоги за ними також не є однорідними, тому взаємозалік неможливий; договір від 1 квітня 2009 року діє до 10 жовтня 2011 року, тому в порушення вимог статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 203 Господарського кодексу України зарахування вимог, згідно з актом від 30 квітня 2011 року є неможливим, внаслідок ненастання строку виконання та неоднорідністю вимог; до матеріалів перевірки, а також до позовної заяви не додано належним чином оформлених документів, а саме заяви однієї зі сторін на адресу іншої сторони про можливість зарахування зустрічних вимог відповідно до частини другої статті 601 Цивільного кодексу України. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що зарахувати можна тільки те зобов`язання, яке не було виконано в строк і перетворилося на заборгованість. Ураховуючи наведене, суди погодилися з доводами відповідача про те, що кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Менд С Логістік" в сумі 1437566 грн є безповоротною фінансовою допомогою.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом частини першої статті 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).