ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2020 року
м.Київ
справа №812/1108/18
адміністративне провадження №К/9901/20562/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Гімона М.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року (суддя: Бозаниця С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (судді: Арабей Т.Г., Міронова Г.М., Компанієць І.Д.) у справі №812/1108/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сталевої дробі" (далі - ТОВ "Завод сталевої дробі", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - ГУ ДФС у Луганській області, відповідач), в якому просило скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 січня 2018 року № Ю-47-17.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що сума заборгованості, яка входить до складу оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 січня 2018 року № Ю-47-17 вже визнана ухвалою Господарського суду Луганської області від 16 липня 2018 року по справі № 913/1373/16 та включена до другої черги кредиторських вимог, а відтак, спірна вимога є правомірною.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ "Завод сталевої дробі" з січня 2004 року по 05 лютого 2015 року було зареєстровано та знаходилось за адресою: 94202, Луганська обл., м. Алчевськ, вул. Вокзальна, буд. 122 Б, перебувало на обліку в Алчевській ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області.
05 лютого 2015 року місцезнаходження позивача було змінено на адресу: 01021 м. Київ, вул. Мечникова, 9, як наслідок, Товариство почало обліковуватись в ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві.
26 жовтня 2016 року місцезнаходження позивача повторно було змінено на адресу: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 8. З цієї дати Товариство перебувало на обліку в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС в Луганській області.
Постановою від 20.10.2016 у справі №826/27323/15 Окружний адміністративний суд міста Києва позов ТОВ "Завод сталевої дробі" до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про зобов`язання вчинити дії задовольнив, зобов`язав ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві списати суму безнадійного податкового боргу зі сплати Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 223 681,75 грн за період з вересня 2014 року по січень 2015 року.
За результатами апеляційного та касаційного перегляду, вищеозначена постанова Окружного адміністративного суду міста України була залишена без змін.
03 січня 2017 року Господарський суд Луганської області ухвалою у справі №913/1373/16 порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Завод сталевої дробі" та розпочав процедуру розпорядження майном боржника, а 09 жовтня 2017 року визнав позивача банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, - до 09.10.2018.
25 січня 2018 року позивач отримав вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ю-47-17 від 16 січня 2018 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, що складає 1 401 143,23 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження наявності у позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у розмірі 1 401 143,23 грн.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) .
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464.
Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Таким чином, підставою для формування та надіслання органом доходів і зборів платнику вимогу про сплату боргу є наявність недоїмки у платника єдиного внеску.
В ході судового розгляду даної справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги, за позицією податкового органу, слугувала наявність в інтегрованій картці ТОВ "Завод сталевої дробі" недоїмки (боргу) зі сплати єдиного внеску в сумі 1401 143,23 грн, яка виникла за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.