ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №360/1498/19
адміністративне провадження №К/9901/23589/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 (головуючий суддя - Смішлива Т. В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 (головуючий суддя Гаврищук Т. Г., судді: Блохін А. А., Сіваченко І. В.),
В С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (далі - Селищна рада, відповідач), у якому просив: визнати протиправною відмову у відведенні ОСОБА_1 земельної ділянки у загальному розмірі 2,38 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення - сінокоси та пасовища відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛГ №0068989 від 03.01.1997, виданого на підставі рішення Троїцької районної державної адміністрації від 11.12.1996 №494 (далі - сертифікат), яка утворена при розпаюванні земель колективної власності КСП ім. Калініна та знаходиться на території села Новочервоне Троїцького району Луганської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з передачею у приватну власність і надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,38 умовних кадастрових га; зобов`язати відповідача прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у загальному розмірі 2,38 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення - сінокоси та пасовища відповідно до сертифікату, яка утворена при розпаюванні земель колективної власності КСП ім. Калініна, та знаходиться на території села Новочервоне Троїцького району Луганської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з передачею у приватну власність та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,38 умовних кадастрових га.
2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що відповідач, на думку ОСОБА_1, протиправно, в порушення вимог Закону України від 05.06.2003 №899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (далі - Закон №899-IV в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) і його прав, не вирішив порушене ним у відповідній заяві питання стосовно виділення йому земельної ділянки із земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) згідно сертифікату із земель колишнього КСП ім. Калініна.
3. При цьому, позивач наголошував на незаконності посилань відповідача, як на підставу для відмови у задоволенні його заяви, на те, що земельна ділянка може бути виділена йому із земельної частки лише по результатам розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) із земель, що належали КСП ім. Калініна на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
4. Позивач вважає, що спеціальним законодавчим актом, який регулює питання виділення земельних часток (паїв) в натурі є Закон №899-IV, за змістом статей 3, 5 якого, підставою для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості), є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, прийняте за наслідками розгляду заяви.
5. Проте, незважаючи на подання позивачем до Селищної ради відповідної заяви, як це передбачено статтею 3 Закону №899-IV, порушене ним питання стосовно виділення земельної ділянки вирішено не було.
6. Наведене, на переконання позивача, свідчить про порушення його прав, як власника земельної ділянки відповідно до сертифікату.
7. У позовній заяві, окрім іншого, зазначено, що суд першої інстанції не мав права розглядати долучений до матеріалів справи протокол загальних зборів власників сертифікатів колишнього КСП ім. Калініна від 14.07.2018, оскільки він містить певні недоліки. Крім того, позивач звертав увагу на те, що на ці збори його не запрошували, жодних повідомлень про їх проведення та результат не надсилалися. До теперішнього часу жодних дій щодо замовлення проекту землеустрою та виділення земельної ділянки в натурі не здійснюється.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.
9. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що чинним законодавством не передбачено повноваження ради на виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості) із земель колишніх КСП на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), без врахування позиції інших співвласників та без розробки проекту землеустрою щодо організації всієї території земельних часток (паїв), а тому вказав на відсутність правових підстав для задоволення позову.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Не погоджуючись із вказаними вище судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і задовольнити позов.
11. Мотивуючи вимоги касаційної скарги, позивач, окрім доводів, аналогічних викладеним у позовній заяві, зазначав, що вказані відповідачем підстави для відмови у задоволенні його заяви про виділення земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої у власність, не передбачені вичерпним переліком, наведеним статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
12. Наводить скаржник аргументи й про те, що суд першої інстанції не встановив усіх обставин справи, не надав їм належної правової оцінки і не перевірив їх належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, не врахував низку доводів позивача, які повністю проігноровані при розгляді справи.
13. Також, позивач посилається на те, що відповідачем порушено вимоги пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки подана ним заява не розглянута на пленарному засіданні Селищної ради і не прийнято відповідне рішення, натомість, всупереч приписів названої вище правової норми, надано ОСОБА_1 відповідь листом.
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи і вимоги останньої заперечив, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а їх висновки відповідають вимогам законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.
15. Позиція Селищної ради заснована на тому, що, оскільки з заявами про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) звернулись більшість власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства, то виділення позивачу земельної ділянки в одноособовому порядку, суперечило б приписам Закону №899-IV і може зумовити порушення визначеної ним процедури вирішення такого питання.
16. У зв`язку з наведеним, відповідач вважає, що у нього не виникло заснованих на законі достатніх правових підстав для розгляду заяви позивача і прийняття відповідного рішення.
ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
17. У серпні 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла зазначена касаційна скарга, для розгляду якої, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
18. Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2019 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
19. Після проведення, в порядку, визначеному статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), підготовчих дій суддею-доповідачем призначено справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.02.2020, про що постановлено ухвалу Верховного Суду від 11.02.2020.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
20. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач має право на земельну частку (пай) із земель, які перебували у колективній власності КСП ім. Калініна, розміром 9,77 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджено сертифікатом, зареєстрованим 28.01.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №194.
21. 15.01.2019 позивач звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з проханням надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,38 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту в Новочервоненській сільській раді Троїцького району Луганської області.
22. 22.01.2019 позивач звернувся до голови Нижньодуванської селищної ради Сватівського району із заявою про виділення йому земельної ділянки із земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) згідно сертифікату серії ЛГ № 0068989 від 03.01.1997 року загальною площею 2,38 умовних кадастрових гектара (сінокоси та пасовища) із земель колишнього КСП ім. Калініна. Також просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2.38 умовних кадастрових га.
23. Листом від 14.02.2019 №П-105/0-272/0/37-19 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області повідомило позивача про відмову у задоволенні клопотання, оскільки зазначена на графічному матеріалі земельна ділянка відповідно до Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП ім. Калініна віднесена до земель спільної сумісної власності співвласників земельних часток (паїв). У цьому ж листі зазначено, що відповідно до статті 5 Закону №899-IV рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів приймають сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень.
24. Листом від 18.02.2019 №02-25/-234 Нижньодуванська селищна рада Сватівського району, з посиланням на норми Закону №899-IV, повідомила позивача про те, що земельні ділянки (сінокоси та пасовища) можуть бути виділені в натурі лише по результатам розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП ім. Калініна на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
25. Окрім цього, суди встановили, що 14.07.2018 відбулись загальні збори власників сертифікатів колишнього КСП ім. Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочервоненського Старостинського округу Троїцького району Луганської області, на яких прийнято рішення про розробку "Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочервоненського Старостинського округу Троїцького району Луганської області", а також створено ініціативну групу щодо організації та збору вихідних даних, необхідних для розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна.
VI. Позиція Верховного Суду
26. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95), з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та відповідно до частини другої статті 25 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" постановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
28. У цьому ж пункті Указу №720/95 зазначено, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
29. Також, за змістом пунктів 2, 3, 5, 6 вищезгаданого Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
30. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
31. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
32. Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон №899-IV.
33. Частиною першою статті 1 наведеного вище Закону встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.