ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2020 року
Київ
справа №815/4934/16
адміністративне провадження №К/9901/39291/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (головуючий суддя - Турецька І.О., судді: Градовський Ю.М., Стас Л.В.) у справі №815/4934/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" до Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Ізмаїльський виноробний завод" (далі - ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним дії при прийнятті податкового повідомлення-рішення та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Ізмаїльська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) від 02.02.2016 №0000092204.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.10.2016, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" звернулось з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовано тим, що в акті перевірки відображено висновки про порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", якою встановлений 180-тиденний строк для зарахування валютної виручки. Цей термін ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" не порушувало, виходячи зі змісту акту перевірки. При цьому, в акті перевірки відсутні посилання на будь-які інші нормативно-правові акти, які встановлюють терміни зарахування валютної виручки від нерезидентів, що свідчить про необґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Ізмаїльською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" з питань порушення термінів розрахунків по зовнішньоекономічним операціям згідно отриманих повідомлень Публічного Акціонерного Товариства "ВТБ Банк" за № 1127/1-2 від 05.02.2015 та Публічного Акціонерного Товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" за № 122/ІІ-БТ від 04.06.2015, № 158/ІІ-БТ від 09.07.2015, № 207/ІІ-БТ від 02.09.2015 за період з 01.01.2015 по 31.10.2015".
За результатами проведеної перевірки 18.12.2015 складено акт від 18.12.2015 № 1695/15-15-22-04/00412033, в якому відображено висновок про порушення позивачем статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині недотримання нормативних строків розрахунків за експортними операціями по контрактам № УКР-16-09 від 16.09.2014 з ВАТ "Московський комбінат шампанських вин" Росія в січні місяці 2015 року у сумі 56700,00 доларів США/895744,73 грн., № 29/10 від 29.10.2014 з ВАТ "Московський комбінат шампанських вин" Росія в травні місяці 2015 року у сумі 10729000,00 рос. руб./4371962,08 грн., в червні місяці 2015 року у сумі 3523000,00 рос. Руб./ 1379958,97 грн.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2016 № 0000092204, згідно з яким позивачеві за порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та на підставі підпункту 54.2.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, а також згідно з частиною 1 статті 4 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано суму грошового зобов`язання за платежем пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 222571,46 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що постанови Правління Національного банку України щодо запровадження 90 денного строку здійснення розрахунків в іноземній валюті діяли в загальному більше ніж шість місяців, що, на думку суду першої інстанції, відповідно до частини 4 статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є неприпустимим. Також суд вказав, що постанови Правління Національного банку України за своєю правовою силою у ієрархії правових актів є нижчими ніж закон, а тому, для покладання обов`язку щодо їх виконання на особу, слід встановити, що вказані нормативні акти були доведені до особи у той саме спосіб та порядок, що і оприлюднюються закони. Однак, під час розгляду справи відповідач не надав доказів, що постанови Правління Національного банку України від 01.12.2014 № 758, від 03.03.2015 № 160, від 03.06.2015 № 354 були оприлюднені та доведені до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності в порядок та спосіб, що були не гіршими тих, які визначені для оприлюднення Законів України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.
16.09.2014 ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" (продавець) уклало з ВАТ "Московський комбінат шампанських вин" (покупець) Росія договір № УКР-16-09 про купівлю-продаж виноматеріалів, які поставляються на умовах DAP (Росія, м. Москва, вул. Рябінова, 44, стр. 28) згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010.
На виконання умов контракту від 16.09.2014 № УКР-16-09 ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" відвантажено виноматеріалу на загальну суму 56700,00 доларів США або 895744,73 грн. в січні 2015 року.
29.10.2014 ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" (продавець) уклало з ВАТ "Московський комбінат шампанських вин" (покупець) Росія контракт № 29/10 про купівлю-продаж виноматеріалів, які поставляються на умовах DAP (Росія, м. Москва, вул. Рябінова, 44, стр. 28) згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010.
На виконання умов контракту від 29.10.2014 року № 29/10 ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" відвантажено виноматеріалу на загальну суму 10729000,00 російських рублів або 4371962,08 грн. в травні 2015 року та на загальну суму 3523000,00 російських рублів або 1379958,97 грн.
Поставка виноматеріалу здійснювалась різними партіями з оформленням ВМД на кожну з них.
Оплата кожної партії товару здійснювалась покупцем на рахунок позивача у строки, що перевищують 90 днів та не перевищують180 днів з дати оформлення вивізної ВМД.