ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №805/4/16-а
адміністративне провадження №К/9901/18442/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2016 (головуючий суддя: Голошивець І.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (головуючий суддя: Чебанов О.О., судді: Сіваченко І.В., Шишов О.О.) у справі № 805/4/16-а за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни (далі - Уповноважена особа Фонду або відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд або відповідач 2), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду від 09.11.2015 № 204 "Про визнання правочинів нікчемними" в частині визнання нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем 09.07.2015 на власний банківський рахунок у ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" грошових коштів у сумі 200 000,00 грн із призначенням платежу: "Внесення коштів на власний рахунок";
зобов`язати Уповноважену особу Фонду надати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок включення до їх числа позивача, яким необхідно здійснити виплати (відшкодувати кошти) за вкладом в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Позивачу роз`яснено, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій), на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів та дійшов висновку, що цей спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2019 справу № 805/4/16-а передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України у редакції, чинній на момент постановлення ухвали, з огляду на те, що учасник справи оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.12.2019 справу № 805/4/16-а повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії з врахуванням того, що Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що 09.07.2015 між позивачем та ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" укладено договір банківського рахунку № 18440/П-1, згідно з яким позивачу відкрито рахунок у гривні № НОМЕР_1.
Згідно з інформацією зазначеною у квитанції № 13165 від 09.07.2015 на його власний рахунок внесено грошові кошти у сумі 200 000,00 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 09.07.2015 № 769 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку ПАТ "РАДИКАЛ БАНК".
Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 09.11.2015 № 203 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку" та призначено Савельєву Анну Миколаївну уповноваженою особою на ліквідацію.
23.11.2015 після початку процедури ліквідації, позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою про включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у гарантованому розмірі за рахунок Фонду, вказана заява була отримана та зареєстрована Уповноваженою особою Фонду 23.11.2015 за вхідним № 2794/15, однак за телефоном "гарячої лінії" Фонду було повідомлено, що позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у гарантованому розмірі за рахунок Фонду, у зв`язку із визнанням нікчемним правочину (трансакції) з внесення позивачем 09.07.2015 на власний рахунок грошових коштів у сумі 200 000,00 грн, на підставі наказу Уповноваженої особи Фонду від 09.11.2015 № 204.
Так, відповідно до пункту 1 наказу від 09.11.2015 № 204 визнані такими, що є нікчемними відповідно до частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (трансакції в системі АБС Б2 щодо розміщення коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через каси Банку 09.07.2015 поза межами робочого часу та/або операційного дня, а також трансакції в системі АБС Б2 щодо розміщення коштів на депозитний/поточний рахунок клієнта через рахунки каси Банку 09.07.2015 за одним й тим самим часом проведення трансакцій в одній касі одним і тим же касиром), які пов`язані з вкладними (депозитними) операціями за договорами банківського вкладу (депозиту) та/або договорами банківського рахунку (поточними рахунками), а також зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб в ПАТ "Радикал Банк", згідно з додатком 1, який додається до цього наказу і є його невід`ємною частиною, в тому числі правочин (трансакція) з внесення позивачем 09.07.2015 на власний банківський рахунок у ПАТ "Радикал Банк" грошових коштів у сумі 200 000,00 грн з призначенням платежу "Внесення коштів на власний рахунок".
ІV. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а Уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами КАС України.
Відповідачі правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіривши доводи касаційної скарги щодо оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та Уповноваженою особою Фонду і визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються
Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Статтею 6 КАС України редакції, чинній на час прийняття судами рішень, встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб`єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Частинами першою та другою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI) встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
Крім того, відповідно до статті 6 Закону № 4452-VI Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За змістом пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.