ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 9/189/2011/5003
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,
здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Федерації професійних спілок України
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (судді: Юрчук М. І., Савченко Г. І., Тимошенко О. М.)
за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до: 1. Немирівської міської ради Вінницької області
2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Фізична особа-підприємець Качур Ірина Анатоліївна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Авангард" Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця"
про визнання недійсними рішень від 20.07.1999 № 117, від 21.07.2009 № 126, від 19.10.2010 № 175, скасування свідоцтв про право власності від 28.07.1999, від 21.08.2009, від 02.11.2010 на майновий комплекс та визнання права власності на нього,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У листопаді 2011 року заступник прокурора Вінницької області звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Немирівської міської ради Вінницької області та Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця") про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Немирівської міської ради від 20.07.1999 № 117, від 21.07.2009 № 126 та від 19.10.2010 № 175, скасування свідоцтва про право власності від 28.07.1999, від 21.08.2009 та від 02.11.2010 на майновий комплекс клінічного санаторію "Авангард" та визнання права власності на нього за державою.
1.2. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що оспорюване майно відносилося до державної власності та передавалося профспілковим організаціям виключно у відання, а відтак Немирівська міська рада Вінницької області перевищила надані їй повноваження та без достатніх правових підстав прийняла рішення про оформлення права приватної власності на вказане майно.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 і постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2013, позовні вимоги прокурора задоволено частково. Визнано недійсними рішення виконавчого комітету Немирівської міської ради № від 20.07.1999 № 117, від 21.07.2009 № 126 та від 19.10.2010 № 175, визнано право власності держави в особі Фонду державного майна України на майновий комплекс клінічного санаторію "Авангард". У решті вимог провадження у справі припинено.
2.2. У серпні 2018 року Федерація професійних спілок України, в порядку, передбаченому частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу, особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила, зокрема, прийняти скаргу до провадження, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Одночасно скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду з посиланням на те, що скаржнику стало відомо про оскаржене рішення лише під час засідання робочої групи за участю Фонду державного майна України, утвореної на виконання протоколу Урядового комітету. Також Федерація професійних спілок України зазначила, що є акціонером ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" з часткою в статутному капіталі цього товариства у розмірі 92,92 %; за результатами вирішення цієї справи ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було позбавлено права власності на майно, що впливає на розмір відрахувань на користь ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" та відповідно зменшення розміру дивідендів на користь Федерації професійних спілок України, чим порушено права та інтереси останньої.
2.3. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 поновлено Федерації професійних спілок України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 у справі №9/189/2011/5003 та відкрито апеляційне провадження.
2.4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 апеляційну скаргу Федерації професійних спілок України задоволено. Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
2.5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі № 9/189/2011/5003 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду мотивована тим, що апеляційний господарський суд передчасно залучив до участі у справі в якості третьої особи Федерацію професійних спілок України, не з`ясувавши, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки останнього.
2.6. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 у справі №9/189/2011/5003 прийнято справу та матеріали апеляційного оскарження Федерації професійних спілок України до провадження.
2.7. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Федерації професійних спілок України на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012 у справі №9/189/2011/5003.
2.8. Оскаржувану ухвалу обґрунтовано тим, що судом не встановлено наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів Федерації професійних спілок України, як особи, яка не брала участь у справі, винесеним рішенням суду від 25.01.2012.
2.9. Крім того, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, оскільки скаржник не довів існування в даному випадку обумовлених процесуальним законом винятків для поновлення такого строку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Федерація професійних спілок України звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.08.2012 та направити справу до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду по суті апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2012.
3.2. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги мав постановити відповідне судове рішення, оскільки здійснював розгляд апеляційної скарги по суті, а не відмовити у відкритті апеляційного провадження.
3.3. Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на положення статті 277 Господарського процесуального кодексу України, так як не залучення судом першої інстанції до участі у справі особи, про чиї права, обов`язки та (або) інтереси суд прийняв судове рішення, є безумовною підставою для скасування судом апеляційної інстанції цього рішення та ухвалення нового.
3.4. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що рішення суду першої інстанції не стосується прав та інтересів скаржника, у зв`язку з чим помилково не застосував пункт 1 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу Фонд державного майна України просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного господарського суду залишити без змін, наголошуючи на правомірності висновків апеляційного господарського суду і безпідставності доводів, викладених у касаційній скарзі.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Враховуючи те, що провадження у справі зупинялось до розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1600/16, зазначена справа розглядається Верховним Судом у розумний строк.
4.2. Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
4.3. У силу статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція) кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
4.4. За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя. До основних засад судочинства також віднесено: розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; обов`язковість судового рішення.
4.5. Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.