ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №807/2213/15
адміністративне провадження №К/9901/34838/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товарної біржі "Закарпатський лісовий ринок" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 у складі колегії суддів: Бруновської Н. В., Гулида Р.М., Шавеля Р. М. у справі № 807/2213/15 за позовом Товарної біржі "Закарпатський лісовий ринок" до Державної фінансової інспекції в Закарпатській області про визнання дій протиправними, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товарна біржа "Закарпатський лісовий ринок" звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Закарпатській області про визнання дій протиправними щодо призначення та проведення зустрічної звірки згідно направлення від 30.09.2015 № 443.
2. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року позовні вимоги задоволено.
2.1. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 апеляційну скаргу відповідача - задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. 01.10.2015 позивачу було вручено направлення від 30.09.2015 № 443 на проведення зустрічної звірки Державною фінансовою інспекцією в Закарпатській області.
3.2. У журналі реєстрації перевірок позивача зроблено відповідний запис.
3.3. 01.10.2015 Державною фінансовою інспекцією в Закарпатській області розпочато зустрічну звірку, та усно окреслено перелік питань, що підлягають перевірці.
3.4. Позивач звернувся до суду із вказаним позовом оскільки вважає такі дії Державної фінансової інспекції в Закарпатської області протиправними.
4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, вказав на те, що з огляду на наявність в матеріалах адміністративної справи копії доповідної записки на ім`я начальника Державної фінансової інспекції в Закарпатській області з ініціативою анулювати направлення на проведення зустрічної звірки та направлення з відміткою "анульовано", відповідач фактично визнав факт неправомірності дій. Судом вказано, що оскільки, предметом розгляду справи є визнання неправомірними дій відповідача щодо призначення та проведення зустрічної звірки згідно направлення яке на час розгляду даної справи в суді є анульованим самим відповідачем, то дії відповідача на момент призначення та проведення зустрічної звірки, котрим передувало видання та виконання направлення від 30.09.2015 № 443 на проведення такої, також є неправомірними.
4.1. Судом апеляційної інстанцій під час перегляду справи було встановлено, що позивачем не зазначено в чому полягає порушене право позивача внаслідок дій відповідача щодо призначення зустрічної звірки. Крім того, судом також вказано, що анулювання направлення на проведення перевірки додатково свідчить про відстуність будь-якої зміни правового становища позивача. Вказане в сукупності слугувало підставою для висновку суду апеляційної інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог оскільки завданням адміністративного судочинства є саме ефективний захист порушеного права особи.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, або у разі необхідності направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
5.1. Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції помилково зроблено висновок про необхідність зазначення позивачем обсягу прав, на які вплинули дії відповідача. На переконання позивача, положення Кодексу адміністративного судочинства України не вимагають під особи, яка звернулась за захистом своїх порушених прав до суду, обов`язку обгрунтовувати наявність негативних наслідків, що настали в результаті оскаржуваних дій суб`єкта владних повноважень.
6. Відповідем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких викладено незгоду з доводами скаржника.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції.
7. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
8. Частиною третьою статті 124 Конституції України визначено, що брисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
9. Разом з тим, положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
10. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також закріплено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
11. Водночас, положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. Частина перша статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
13. Разом з тим, пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
14. Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 №19-рп/2011 вказано, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист".