ПОСТАНОВА
Іменем України
26 лютого 2020 року
Київ
справа №813/293/17
адміністративне провадження №К/9901/37438/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №813/293/19
за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання незаконною бездіяльність і зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Гавдик З.В., і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Запотічного І.Л., суддів Довгої О.І., Затолочного В.С.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ (далі - відповідач), із вимогами, з урахуванням уточненої позовної заяви від 06.02.2017: визнати протиправною бездіяльність Львівського державного університету внутрішніх справ щодо неподання вимоги про припинення стягнення витрат, затрачених на навчання ОСОБА_1 ; зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ подати вимогу про припинення стягнення суми витрат, затраченої на навчання ОСОБА_1 ; зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх справ подати заяву до Сокальського районного суду Львівської області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; зобов`язати Львівський державний університет внутрішніх подати письмову заяву до Сокальського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про повернення виконавчого документа.
2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що 01.09.2008 між ним і Львівським державним університетом внутрішніх справ укладено договір про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України).
3. 07 лютого 2014 року Львівський державний університет внутрішніх справ звернувся до Сокальського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних із навчанням. Підставою для звернення відповідача до суду з позовом про стягнення з позивача витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, стало звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за власним бажанням протягом трьох років після закінчення навчального закладу.
4. 08 жовтня 2014 року Сокальський районний суд Львівської області прийняв рішення в справі №454/538/14-ц, яким задовольнив указані позовні вимоги Львівського державного університету внутрішніх справ. Зазначене рішення залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.
5. Позивач зазначає, що відповідач повинен був припинити безпідставне стягнення коштів за вказаним судовим рішенням, оскільки йому було відомо, що позивач не відмовлявся від проходження служби і в подальшому її продовжив.
6. 26 грудня 2016 року він звернувся до відповідача з вимогою щодо припинення стягнення витрат та відкликання виконавчого листа Сокальського районного суду Львівської області в справі №454/538/14-ц, однак останній відмовив в задоволенні такої.
7. Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що спірне стягнення коштів з позивача здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 08.10.2014 в справі №454/538/14-ц позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат задоволено:
8.1. стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ 14232,84 грн витрат.
9. Рішення за наслідками апеляційного та касаційного оскарження набрало законної сили.
10. Указане рішення мотивовано тим, що відповідно до договору від 01.09.2008, укладеного між позивачем і відповідачем, Львівський державний університет внутрішніх справ зобов`язується здійснити підготовку ОСОБА_1 згідно з навчальними планами, програмами та вимогами освітньо-кваліфікаційних рівнів.
11. Пунктом 2.3.6 цього договору передбачено обов`язок ОСОБА_1 відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі.
12. Наказом від 11.10.2013 №412 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з посади оперативного уповноваженого карного розшуку Соснівського міського відділення міліції Червоноградського міського відділу ГУ МВС України в Львівській області за власним бажанням.
13. Відповідно до розрахунку від 30.01.2014 витрати, пов`язані з навчанням ОСОБА_1, за період з серпня 2008 року по червень 2012 року становлять 14232,84 грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
14. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
15. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час судового розгляду не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо неподання ним вимоги про припинення стягнення витрат, затрачених на навчання позивача, оскільки є відповідне рішення суду про стягнення таких витрат, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання.
16. Суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 9 Порядку відшкодування курсантам та особам офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (далі - Порядок №964).
17. Так, пункт 9 Порядку №964 передбачає припинення стягнення сум витрат лише у випадку поновлення особи, однак позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо його поновлення на службі.
18. Суди першої та апеляційної інстанцій також відхилили посилання позивача на положення Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 (далі - Порядок №261), зазначивши про відсутність підстав для його застосування до спірних правовідносин з огляду на те, що такий прийнятий вже після відкриття провадження у цій справі.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і недотримання норм процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
20. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
21. Позивач указує, що під час вирішення спору в цій справі, суди попередніх інстанцій посилалися лише на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 08.10.2014 в справі №454/538/14-ц, яким установлено факт наявності у позивача обов`язку відшкодувати відповідачу витрати в розмірі 14232,84 грн. Однак суди залишили поза увагою його доводи про те, що ОСОБА_1 після звільнення 11.10.2013 з посади оперативного-уповноваженого карного розшуку Соснівського міського відділення міліції Червоноградського міського відділу ГУМВС України у Львівській області за власним бажанням знову був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ.
22. Відповідно до пункту 9 Порядок №964 стягнення суми витрат припиняється в разі поновлення, звільненого з військової служби курсанта або особи офіцерського складу на посаді.
23. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно зазначили про неможливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 9 Порядку №964.
24. Скаржник також посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин положення Порядку №261. Такі хоч і набрали законної сили після його звернення до суду, проте у цьому випадку відповідно до статті 58 Конституції України та 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вони мають зворотню дію в часі, оскільки скасовують цивільно-правову відповідальність позивача, пов`язану з відшкодуванням витрат на його навчання, яка виникла на підставі договору між ним і відповідачем.
25. Також скаржник посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин положення Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992 (далі - Порядок №992), згідно з яким, у разі прийняття молодого фахівця на службу на посади рядового і начальницького складу в правоохоронних органах, на службу в Національну поліцію, термін проходження ним служби зараховується в передбачений угодою термін роботи за призначенням.
26. Таким чином, скаржник уважає, що він відпрацював необхідний трирічний термін після закінчення навчання, а тому підстави для стягнення з нього витрат відсутні.
27. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
28. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
29. 13 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
30. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Анцуповій Т.О., суддям Стародубу О.П., Кравчуку В.М.
31. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 13 червня 2019 року №741/0/78-19, у зв`язку обранням до Великої Палати Верховного Суду судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
32. За наслідками повторного автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Чиркіну С.М., суддям Саприкіній І.В., Єзерову А.А.
33. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року задоволено заяви суддів Чиркіна С.М., Саприкіної І.В., Єзерова А.А. про самовідвід.
34. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
35. Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
36. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
38. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
39. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
40. Відповідно до частини шостої статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують МВС України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.