ПОСТАНОВА
Іменем України
24 лютого 2020 року
Київ
справа №802/1170/16-а
адміністративне провадження №К/9901/37936/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року (головуючий суддя Крапівницька Н.Л., судді: Богоніс М.Б., Сало П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року (головуючий суддя Біла Л.М., судді: Гонтарук В.М., Граб Л.С.) у справі за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2016 року арбітражний керуючий Гонта Оксана Анатоліївна (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, відповідач) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 27 квітня 2016 року за №4417/Г/99-99-13-02-01/4.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказувала, що в березні 2016 року зверталась до ДФС із двома запитами про надання індивідуальної податкової консультації з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, втім надана їй відповідь містила лише перелік норм законодавства із запитуваного питання без будь-яких роз`яснень щодо особливостей їх застосування позивачем, яка проводить незалежну професійну діяльність та одночасно зареєстрована як фізична особа-підприємець.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку, що у наданій ОСОБА_1 індивідуальній податковій консультації від 27 квітня 2016 року №4417/Г/99-99-13-02-01/4 відповідачем не було надано відповідей на конкретно поставлені нею в зверненнях від 22 березня 2016 року №01-21/299 та від 25 березня 2016 року №01-21/306 запитання, а лише процитовано норми чинного законодавства, які регулюють питання сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, ДФС звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що в надісланій ним ОСОБА_1 індивідуальній податковій консультації надано відповіді на всі поставлені нею запитання та з посиланням на норми законодавства роз`яснено питання нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в разі провадження особою незалежної професійної діяльності із одночасною реєстрацією фізичною особою-підприємцем, бази оподаткування, звітів, які необхідно подавати, відсоткової ставки внеску; в той же час відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії надану йому в письмовій формі індивідуальну податкову консультацію, якщо вона, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що з 2006 року по 2013 рік арбітражний керуючий Гонта О.А. здійснювала діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, розпорядника) як фізична особа-підприємець на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 14 березня 2006 року й 16 березня 2006 року позивача взято на облік як платника податків у ДПІ у місті Вінниця.
З лютого 2013 року позивач здійснює свою діяльність на підставі виданого їй 01 лютого 2013 року свідоцтва №4 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
В березні 2016 року ОСОБА_1 у відповідності до статті 52 ПК України звернулась до органу фіскальної служби з письмовими запитами про надання податкової консультації з питань практичного застосування правових норм.
Так у запиті про надання податкової консультації №01-21/299 від 22 березня 2016 року позивач просила роз`яснити як їй нараховувати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, якщо вона одночасно є і фізичною особою-підприємцем і особою, яка проводить незалежну професійну діяльність.
У запиті ж про надання податкової консультації №01-21/306 від 25 березня 2016 року позивач просила роз`яснити, яким чином їй здійснювати нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: з щомісячної суми доходу (прибутку), чи виходячи з суми доходу (прибутку), що заявляється в податковій декларації за рік; на яку саме суму доходу (прибутку) необхідно нарахувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: на суму нарахованого доходу (прибутку) до сплати чи на суму фактично отриманого доходу (прибутку) від діяльності; якщо єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування необхідно нарахувати на суму нарахованого доходу (прибутку) до сплати, то як бути в ситуаціях, коли за наслідками ліквідаційної процедури нарахована грошова винагорода арбітражному керуючому залишається невиплаченою у зв`язку з відсутністю коштів/майна у банкрута (адже в такому випадку ЄСВ буде сплачено з не отриманого доходу).
За наслідками розгляду двох звернень позивача ДФС було надано їй податкову консультацію у формі листа від 27 квітня 2016 року №4417/Г/99-99-13-02-01/4, в якій процитовано норми пунктів 4, 5 частини 1 статті 4, пунктів 2, 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464), пунктів 11, 12, 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905 (далі - Порядок), підпунктів 1, 2 пункту 6, підпункту 3 пункту 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція).
Вважаючи, що лист ДФС від 27 квітня 2016 року №4417/Г/99-99-13-02-01/4 не відповідає встановленим законодавством вимогам до податкових консультацій, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у даній справі.
Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.