УХВАЛА
17 лютого 2020року
м. Київ
Справа № 815/5798/17
Провадження № 11-1048апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 815/5798/17 за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (далі - РДА), державного реєстратора Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області Тураєва Юрія Володимировича (далі - Державний реєстратор), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, і
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора, індексний номер: 36609477 від 14 серпня 2017 року, про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 21866008, дата, час державної реєстрації: 11 серпня 2017 року 16:29:47.
зобов`язати РДА скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності: номер запису про право власності: 21866008; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36609477 від 14 серпня 2017 року.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24 січня 2018 року у задоволенні позову відмовив.
Одеський апеляційний адміністративний постановою від 20 березня 2018 року рішення суду скасував та постановив нове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що Державний реєстратор під час здійснення спірної державної реєстрації повинен був встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а саме в частині наявності договору про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду, що передбачено пунктом 56 постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Оскільки ОСОБА_2 не звертався до позивача, як співвласника вказаного домоволодіння, з приводу надання згоди на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, особисто згоди на вказані дії позивач не надавав, а також не складав із іншими співвласниками цього домоволодіння будь-яких договорів з приводу виділу у натурі частки зі спільного нерухомого майна, рішення Державного реєстратора визнав протиправними.
ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. З касаційної скарги вбачається, що аргументи скаржника зводяться серед іншого до того, що суди порушили правила предметної юрисдикції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 вересня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке.
Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На час вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про наявність підстав для прийняття до розгляду цієї справи набрав чинності Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи" (дата набрання чинності 19 жовтня 2019 року; далі Закон № 142-IX).
Згідно з частиною шостою статті 346 КАС України в редакції цього Закону справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Відповідно до частини шостої статті 347 КАС України у редакції цього Закону Велика Палата Верховного Суду через постановлення ухвали повертає (передає) справу відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті), якщо дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, <…> про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, <…>, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Справа, повернута на розгляд колегії суддів (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.