Постанова
іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 466/4884/15-к
провадження № 51-2312км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Кулаківського К. О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 липня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140090000635, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 10 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, належного на праві власності.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судових рішень щодо якого у касаційній скарзі не оскаржено.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 квітня 2015 року приблизно о 12:20, перебуваючи неподалік розважального закладу "Міленіум", що на просп. Чорновола у м. Львові, маючи умисел на незаконні зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_2 за не встановлену досудовим розслідуванням суму особливо небезпечний наркотичний засіб - макову солому, загальною масою в перерахунку на суху речовину 300,79 г, яку попередньо незаконно придбав з метою збуту у не встановлені досудовим розслідуванням особи, місці та час і зберігав при собі.
Крім того, 14 травня 2015 року приблизно о 14:46, ОСОБА_1, перебуваючи на пл. Соборній у м. Львові, діючи повторно, маючи умисел на незаконні зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечного наркотичного засобу, з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_2 за невстановлену суму особливо небезпечний наркотичний засіб - макову солому у великому розмірі, загальною масою в перерахунку на суху речовину 998,82 г, що попередньо незаконно придбав з метою збуту у не встановлені досудовим розслідуванням особи, місці та час і зберігав при собі.
Апеляційний суд Львівської області ухвалою від 13 жовтня 2016 року вирок районного суду змінив та постановив вважати ОСОБА_1 засудженим за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, із застосуванням ст. 69 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК суд звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням трирічного іспитового строку та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
У решті вирок залишив без змін.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду постановою від 19 квітня 2018 року вказану ухвалу щодо ОСОБА_1 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2019 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 змінив та постановив призначити йому покарання за ч. 2 ст. 307 КК, із застосуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК суд звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із встановленням трирічного іспитового строку та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок безпідставного застосування статей 69, 75 КК, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свою вимогу, прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про зміну вироку суду першої інстанції, не дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів, не врахував у повній мірі всіх обставин, які мають значення для призначення особі покарання, і не дав їм об`єктивної та всебічної оцінки, а саме ступеню тяжкості злочину, обставинам його вчинення і даним про особу обвинуваченого, не навів належних і достатніх мотивів застосування ст. 69 КК.
Сторона обвинувачення зазначає, що суд у рішенні обмежився формальним перерахуванням даних, які характеризують особу засудженого, і обставин, що пом`якшують покарання, та дійшов висновку, що наведені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають можливість призначити ОСОБА_1 покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК.
Крім того, прокурор наголошує на відсутності щирості у каятті ОСОБА_1, оскільки, визнаючи свою винуватість у незаконному збуті наркотичних засобів, він так і не повідомив суду відомостей про джерело, місце та час придбання ним наркотичних засобів, не зазначив конкретної суми грошових коштів, за які їх збував, не оцінив критично своєї протиправної поведінки та не виявив жалю з приводу вчиненого.
Також скаржник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції у рішенні не навів жодних нових обставин, крім тих, що були підставою для застосування ст. 69 КК, та, дійшовши висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства, звільнив ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Враховуючи наведене, апеляційний суд, на думку прокурора, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме статті 69, 75 КК, які не підлягали застосуванню у зв`язку з відсутністю для цього підстав, призначивши ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК, нижче від найнижчої межі, та звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, що відповідно до пунктів 1 - 3 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є підставами для скасування судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Кулаківський К. О. підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_1 у процесі касаційного розгляду просив залишити оскаржувану ухвалу без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307 КК у касаційній скарзі не оспорюються.