Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 320/5788/17
провадження № 51-4695км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Суховерка О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Суховерка О. В. на вирок Запорізького апеляційного суду від 26 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080140003180, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у цьому ж місті ( АДРЕСА_2, такого, що в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 39 015 грн та 10 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 липня 2017 року о 04:00 через незачинені в`їзні металеві гаражні ворота проник до приміщення гаражу АДРЕСА_3, де, скориставшись тим, що двері автомобіля були не зачинені і ключі були в замку запалювання, заволодів транспортним засобом - автомобілем марки "FiatDucato" (державний номерний знак НОМЕР_3 ), номер шасі (кузова, рами, НОМЕР_4 ), який належить ОСОБА_2 .. Надалі засуджений завів автомобіль і з місця події зник.
Запорізький апеляційний суд 26 червня 2019 року, задовольнивши апеляційну скаргу потерпілого, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання й ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 289 КК у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, а також збільшив розмір відшкодування із засудженого на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди до 50 000 грн. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Суховерко О. В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що дії його підзахисного неправильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 289 КК за кваліфікуючою ознакою "проникнення у інше приміщення", оскільки умисел на заволодіння автомобілем у ОСОБА_1 виник під час його перебування у гаражі. За твердженням захисника, вчинене засудженим діяння необхідно було кваліфікувати за ч. 1 ст. 289 вказаного Кодексу і призначити менш суворе покарання із застосуванням ст. 75 КК, з урахуванням конкретних обставин злочину та даних про особу ОСОБА_1 . Також скаржник не погоджується з рішенням апеляційного суду про збільшення розміру стягнутої із засудженого на користь потерпілого суми у рахунок відшкодування моральної шкоди до 50 000 грн, яке, на його думку, суперечить вимогам частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦК і ст. 128 КПК.
На вказану касаційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Кальченко А. В. подав заперечення, в яких він, наводячи аргументи про законність рішення в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та суми, стягнутої із засудженого на користь потерпілого у рахунок відшкодування моральної шкоди, просить вирок апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Також у поданих запереченнях адвоката Кальченка А. В. міститься прохання про здійснення касаційного розгляду в порядку письмового провадження без участі потерпілого та його представника.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Суховерко О. В. підтримав подану касаційну скаргу, просив вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, вважала оспорюване судове рішення законним та обґрунтованим.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
Доводи, наведені у касаційній скарзі захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині юридично-правової оцінки дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК за кваліфікуючою ознакою "проникнення у інше приміщення", є необґрунтованими.
З системного аналізу кримінального процесуального закону випливає, що під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них у будь-який спосіб (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки, суди повинні з`ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме у неї виник умисел на заволодіння майном.