Постанова
іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 344/16830/17
провадження № 51-4955км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ПАТ "Страхова компанія "Універсальна" - захисника Квятківського О.В. на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 3 липня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090010002021 від 20 травня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Новошини Жидачівського району Львівської області, жительки АДРЕСА_1 ), такої, що судимості не мала,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 3 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання за частиною 1 статті 286 КК у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов у кримінальному провадженні задоволено частково. Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_2 : з ПАТ "СК "Універсальна" - 99 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн - моральної шкоди; з ОСОБА_1 - 8 614 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 30 000 грн - моральної шкоди та 5000 грн - витрат, понесених на правову допомогу.
У решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 19 травня 2017 року близько 17:00, керуючи автомобілем марки "Тоуоtа RAV 4", д.н.з. НОМЕР_1 рухалася по вул. Галицькій у напрямку вул. С. Петлюри в м. Івано-Франківську. Ця ділянка дороги, має по дві смуги руху в кожному напрямку руху. У цей час у зустрічному напрямку по своїй смузі, керуючи мотоциклом марки "Suzuki GSX R600", д.н.з. НОМЕР_2, рухався ОСОБА_2 .
При зближенні транспортних засобів, ОСОБА_1 проявила неуважність, не врахувала дорожньої обстановки, не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки для інших учасників руху, продовжила рух, виконуючи маневр поворот ліворуч до будинку №64 на вул. Галицькій, і виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення з мотоциклом, порушивши вимоги пунктів 2.3, 10.1, 11.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої ОСОБА_2 згідно з висновком експерта № 453 від 10 серпня 2017 року отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 3 липня 2019 року залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі представник страхової компанії просить скасувати судові рішення в частині цивільного позову та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
При цьому зазначає, що потерпілий не звертався до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та не надав документів, які мають відношення до ДТП, а також вказує на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статей 35, 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів".
Також представник, обґрунтовуючи свою позицію, вказує що ОСОБА_2 є неналежним позивачем у частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням мотоцикла, на якому він рухався під час ДТП. При цьому, матеріали кримінального провадження не містять доказів вартості мотоцикла після ДТП, тобто при цьому, як вважає страховик, порушено порядок визначення розміру страхового відшкодування при фізичному знищенні транспортного засобу як різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Крім того, не погоджується представник відповідача із сумою відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_2 були заявлені позовні вимоги про стягнення зі страховика на відшкодування моральної шкоди 759 грн, однак суд, на думку скаржника, неправомірно стягнув зі страхової компанії 10 000 грн, при цьому вийшов за межі позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви Суду.
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційної скарги представника страхової компанії, він не оспорює та не заперечує факту вчинення кримінального правопорушення, доведеності винуватості ОСОБА_1 та правильності кваліфікації її дій за вказаним обвинуваченням.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до незаконності судових рішень у частині вирішення цивільного позову.
Однак колегія суддів вважає що касаційна скарга представника страхової компанії підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Положеннями частини 2 статті 127 КПК передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Стаття 62 КПК передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову зважив на всі доводи представника страхової компанії та, дослідивши докази, представлені в судовому засіданні, обґрунтовано дійшов висновку про відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/6703386 від 12 травня 2017 року між ПАТ СК "Універсальна" та ОСОБА_1, страховий випадок є подією, внаслідок якої заподіяна шкода третім засобам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу ("Toyota RAV4" д.н.з. НОМЕР_1 ) і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
ПАТ СК "Універсальна" у своєму листі на запит захисника Кучкуда П.В. повідомила, що 3 листопада 2017 року до страхової компанії було подано письмові пояснення про обставини ДТП від ОСОБА_2 , однак заяв про виплату страхового відшкодування за наслідками цієї ДТП, яка мала місце 19 травня 2017 року за участю забезпеченого транспортного засобу, не надходило.
З урахуванням установлених обставин справи суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищено небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.
Таким чином, доводи представника страхової компанії про відсутність заяви про відшкодування збитків є неспроможними та не вказують на те, що страховик може уникнути відповідальності щодо відшкодування збитків, посилаючись на відсутність такої заяви, що також узгоджується з Постановою Великої Палати верховного Суду від 19 червня 2019 року (справа 465/4621/16-к).
Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на час вчинення ДТП) страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.