Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 296/6878/15
провадження № 51-4655км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Стороженка С.О., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
захисника Головні В.П. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Житомирської області Василіва О.Б. на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2019 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 червня 2019 року в кримінальному провадженні № 12015060020001244 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Баранівського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та виправдано його за цим обвинуваченням.
Цивільний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) залишено без розгляду.
Судові витрати у справі віднесено на рахунок держави.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 20 червня 2019 року апеляційні скарги ФОП ОСОБА_2 та прокурора Житомирської місцевої прокуратури Момота Д.П. задоволено частково, зазначений вирок місцевого суду змінено, виключено з мотивувальної частини вироку вказівки суду про недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1, а також відсутність в діянні обвинуваченого ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. У решті вирок залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, працюючи згідно з трудовим контрактом від 03 червня 2013 року торговим представником фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) та на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 03 червня 2013 року будучи матеріально відповідальною особою за збереження ввірених йому матеріальних цінностей, у період часу з 13 січня 2015 року по 03 лютого 2015 року привласнив ввірені йому товарно-матеріальні цінності, а саме грошові кошти, які він отримав як торговий представник від клієнтів за поставлений товар для внесення на рахунок ФОП ОСОБА_2, на загальну суму 11 682, 92 грн, спричинивши останньому матеріальної шкоди на зазначену суму.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які, на його думку, призвели до уникнення обвинуваченим справедливого покарання.
На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність волевиявлення потерпілого на відкриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 через подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення не самим потерпілим, а його представником, і безпідставно визнав цю обставину рівнозначною відмові потерпілого від обвинувачення. При цьому судом не враховано, що така відмова згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України має наслідком закриття кримінального провадження, а не ухвалення виправдувального вироку. До того ж, внаслідок внесення змін до виправдувального вироку суду першої інстанції апеляційним судом підстави для виправдання ОСОБА_1 на цей час є не визначеними.
Також прокурор не погоджується з рішенням суду про визнання недопустимими доказами протоколів огляду місця події, у ході яких органом досудового розслідування отримано товарно-транспортні накладні, оскільки зазначені слідчі дії проведені за добровільної згоди відповідних осіб на огляд територій займаних ними приміщень, що не потребувало винесення ухвали слідчого судді про проведення обшуку чи огляду. Крім цього, прокурор стверджує, що у мотивувальній частині вироку не зазначено мотиви, з яких суд відкинув докази обвинувачення, а також судом порушено вимоги ч. 5 ст. 364 КПК України щодо порядку проведення судових дебатів. При цьому апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу прокурора на вирок суду першої інстанції без задоволення, не дав аргументованих відповідей на її доводи та не зазначив в ухвалі підстави, з яких визнав скаргу необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Від захисника Головні В.П. в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому він просить задовольнити її частково та закрити кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України. Таку саму позицію захисник висловив у засіданні суду касаційної інстанції.
Прокурор Чабанюк Т.В. підтримала касаційну скаргу, просила задовольнити її в повному обсязі, судові рішення стосовно ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.