Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 442/7950/18
провадження № 51-5501км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Браїла І.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року й ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140110002157 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 935 грн.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 5900 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 11 жовтня 2018 року приблизно о 18:00, перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_1, під час конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_2 один удар чолом в область носа, внаслідок чого спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа з незначним зміщенням уламків, осадження в ділянці перенісся, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. При цьому посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та однобічність судового розгляду. Вважає, що вирок побудований на припущеннях та показаннях, які суперечать один одному та не підтверджують обвинувачення. Окрім того, ні судом, ні досудовим розслідуванням всупереч вимог ст. 91 КПК України не встановлено часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення, відсутні мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Стверджує про порушення його права на захист, оскільки йому було не роз`яснено права мати захисника. Наголошує, що йому не було вручено обвинувального акта. Зазначає, що апеляційний суд при залишенні його апеляційної скарги без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував та не дав відповіді на всі доводи, які були викладені у його апеляційній скарзі, а тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення як безпідставну.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 даної статті суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.