ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020року
м. Київ
справа № 161/5460/18
провадження № 51- 2280км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Довжика Р.С. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017030010005504, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Довжика Р.С. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2018 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь:
- Луцької міської клінічної лікарні - 256 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних із лікуванням потерпілого ОСОБА_2 ;
- потерпілого ОСОБА_2 - 50 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 15 000 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги;
- потерпілої ОСОБА_3 - 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 13 000 грн у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.
Залишено без розгляду цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС".
Вирішено питання щодо речових доказів.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 16 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінив у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 і стягнув з ОСОБА_1 на користь потерпілого 75 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ПАТ "Страхова група "ТАС" про стягнення завданої шкоди скасував та призначив новий розгляд провадження в цій частині в порядку цивільного процесуального судочинства. У решті вирок залишив без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 26 листопада 2017 року близько 18:20, керуючи технічно справним автомобілем марки "Merscedes benz C220", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись у м. Луцьку по вулиці Набережній зі сторони вулиці Шевченка, був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою і відповідно не зреагував на її зміну, чим порушив п.п. "б" п. 2.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), наближаючись до регульованого перехрестя вулиць Набережна - Ковельська, не вибрав безпечної швидкості руху, чим порушив п. 12.1 ПДР, виконуючи поворот праворуч на вулицю Ковельську, всупереч вимогам п. 10.5 ПДР при виїзді з перехрещення проїзних частин опинився на смузі зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки "ЗАЗ ДЕО", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2, який рухався вулицею Ковельською зі сторони вулиці Шевченка та виконував маневр повороту ліворуч на вулицю Набережну.
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді важкої закритої хребетно-спинномозкової травми, перекидного зламу 5-6 шийного хребця з імпресією в спинномозковий канал та стенозуванням його на цьому рівні, яка в подальшому призвела до стійкої цервікобрахіокраніалгії, прихованої міелопатії, чутливих розладів та порушення функції хребта середнього ступеня, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді рани на тім`яній ділянці голови зліва, синця в проекції горизонтальної гілки нижньої щелепи зліва, садна в ділянці правого колінного суглобу, правої гомілки. Також внаслідок цієї ДТП пасажирка автомобіля "ЗАЗ ДЕО" ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді забою м`яких тканин та синця з садном на шкірі в ділянці лівого колінного суглоба з підшкірною гематомою та посттравматичним синовітом лівого колінного суглоба і легкі тілесні ушкодження - закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, рану на лобній ділянці голови зліва, синці навколо лівого ока, у ділянці правого стегна. Порушення ОСОБА_1 вимог п.п. "б" п. 2.3, пунктів 10.5 та 12.1 ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням ДТП і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 та тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_3 .
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_1 через суворість і на незастосування до нього ст. 75 КК, просить змінити судові рішення та відповідно до положень ст. 75 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.
Аргументуючи вимогу, захисник зазначає, що, на його думку, суди першої та апеляційної інстанцій при визначенні покарання ОСОБА_1 :
- неналежним чином врахували ступінь суспільної небезпеки, тяжкість вчиненого злочину та особу винного;
- не зазначили у судових рішеннях обставин, що пом`якшують вину та дають підстави для звільнення від відбування призначеного покарання (суд апеляційної інстанції, незважаючи на часткове відшкодування завданих потерпілим збитків, при постановленні ухвали також не знайшов підстав для звільнення від відбування призначеного судом покарання з випробуванням у порядку ст. 75 КК);
- призначили засудженому покарання, яке є явно несправедливим через суворість.
Захисник у касаційній скарзі звертає увагу Суду на те, що ОСОБА_1 наразі повністю відшкодував збитки, завдані потерпілим, і останні не мають до нього жодних претензій матеріального чи морального характеру.
З огляду на те, що засуджений ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судових засіданнях першої та апеляційної інстанцій повністю визнав свою вину у вчиненому, щиро розкаявся, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні одну малолітню дитину ( ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), є єдиним годувальником своєї сім`ї, крім того, наразі добровільно відшкодував завдані моральні збитки (що свідчить про критичне ставлення до своїх дій), на думку сторони захисту, є всі підстави для застосування до ОСОБА_1 інституту звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали вимоги, зазначені в касаційній скарзі, прокурор заперечував проти задоволення вимог цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги і перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.