УХВАЛА
17 лютого 2020року
м. Київ
Справа № 815/209/18
Провадження № 11-1185апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тимчасової Кваліфікаційної ради з питань видачі кваліфікаційних документів (Відкритих листів), треті особи: директор Інституту археології Національної академії наук України Чабай В. П., Одеський національний університет ім. Мечникова І. І., про визнання протиправним та скасування рішення, і
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом та з урахуванням змін до нього, просив визнати протиправним та скасувати рішення Тимчасової Кваліфікаційної ради з питань видачі кваліфікаційних документів (Відкритих листів) від 01 червня 2017 року про відмову у видачі кваліфікаційного документа, який видається на проведення наукового дослідження археологічної спадщини України.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 01 червня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 31 січня 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року скасував, провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тимчасової Кваліфікаційної ради з питань видачі кваліфікаційних документів (Відкритих листів) про визнання протиправним та скасування рішення закрив. Позивачу роз`яснено про його право звернутися до суду цивільної юрисдикції.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що цей позов підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки суть порушеного права стосується немайнових відносин та зводиться до відмови Кваліфікаційної ради, до складу якої входять провідні вчені археологи, у видачі документа, що засвідчує його фаховий рівень, і дає право на проведення досліджень археологічної спадщини.
З огляду на це, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права позивача на дослідження археологічної спадщини.
ОСОБА_1 не погодився з указаними судовими рішеннями, оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Верховний Суд ухвалами від 21 березня 2019 року відмовив у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року та відкрив касаційне провадження в частині оскарження позивачем постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року.
Заявник у касаційній скарзі, зокрема, зазначає, що апеляційний суд дійшов хибного висновку про те, що цей спір є спором про цивільне право і тому захист таких прав має здійснюватися за правилами цивільного судочинства.
Цей же суд ухвалою від 23 жовтня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Випадків, які б унеможливлювали направлення і прийняття справи до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, передбачених частиною шостої статті 346 КАС України, на час винесення цієї ухвали не встановлено.