Постанова
Іменем України
25 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 527/1592/16-ц
провадження № 61-6994св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Сектор Державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року у складі судді Олефір А. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Сектор Державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про поділ спільного майна подружжя.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15 лютого 1997 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб.
За час шлюбу сторони придбали наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення (магазин) "ІНФОРМАЦІЯ_1" та земельну ділянку під ним, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобілі Honda Accord, 2011 року випуску, та Fiat Doblo Cargo, 2011 року випуску.
Сукупна вартість спільно нажитого майна становить 1 693 322,90 грн, вартість Ѕ майна - 846 661,45 грн.
13 грудня 2014 року набуті ними в шлюбі транспортні засоби Honda Accord та Fiat Doblo Cargoбули продані відповідачем. Згоду на відчуження зазначених автомобілів вона (позивачка) не надавала.
Посилаючись на те, що досягти згоди з відповідачем про порядок поділу спільного майна неможливо, позивач просила суд, поділити спільно нажите нею з відповідачем майно в наступному порядку:
визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, вартістю 501 863, 68 грн;
в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості за Ѕ частину вартості автомобілів: Honda Accord та Fiat Doblo Cargo в сумі 242 429,59 грн;
в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості частки (долі) присудженого на його користь нерухомого майна, у розмірі 102 368,28 грн;
визнати за відповідачем право особистої приватної власності на: магазин літ. А "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 628 890,75 грн, земельну ділянку площею 0,0482 га, кадастровий номер: 5320684601:01:008:0045, за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 77709, 49 грн, кошти в розмірі 242 429,59 грн від продажу автомобілів Honda Accord та Fiat Doblo Cargo.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поділено спільне сумісне майно подружжя, а саме:
- визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;
- визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на Ѕ частину магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на Ѕ частину земельної ділянки, кадастровий номер: 5320684601:01:008:0045, площею 0,0482 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля Honda Accord, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2 в розмірі 194 734,13 грн;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля Fiat Doblo Cargo, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_4 в розмірі 47 695,37 грн
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що майно у вигляді квартири, магазину, земельної ділянки під ним та автомобілі придбані сторонами у період шлюбу, за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, тому підлягає поділу порівну між позивачем та відповідачем.
Не погодившись із рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року -без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У квітні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив вказані судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
08 серпня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить суд касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
22 липня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
02 жовтня 2019 року вказана справа разом з касаційною скаргою передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 15 лютого 1997 року Кринківською сільською радою Глобинського району Полтавської області, актовий запис № 3.
Заочним рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 20 травня 2015 року, яке набрало законної чинності 08 червня 2015 року, шлюб між сторонами був розірваний.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 20.06.2003 року, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за ним в Реєстрі прав власності.
Відповідно до договору купівлі-продажу магазину, укладеного від 21 червня 1999 року між Великокринківським споживчим товариством в особі ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останній купив магазин літ. "А" "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться в АДРЕСА_2, право власності на який було зареєстровано за ним 05 липня 1999 року.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 913059, виданого 16 листопада 2005 року на ім`я ОСОБА_2, останній на підставі договору купівлі-продажу від 15 листопада 2003 року є власником земельної ділянки площею 0,0482 га, кадастровий номер: 5320684601:01:008:0045, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, ОСОБА_2 27 серпня 2011 року було придбано автомобіль Honda Accord, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, а 03 грудня 2011 року - автомобіль Fiat Doblo Cargo, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.