Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 607/11768/18
провадження № 51-5189км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Майки М. Б. (у режимі відеоконференції), засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Майки М. Б. на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210010001746, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ст. 386 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК, та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 296 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ст. 386 КК - у виді арешту на строк 3 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 травня 2017 року близько 21:15 разом із не встановленими слідством особами, біля вхідних дверей під`їзду № 4 будинку АДРЕСА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явною неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно, умисно одночасно втрьох почали завдавати потерпілому ОСОБА_2 ударів кулаками і ногами по всьому тілу, в тому числі в голову в кількості близько 15 ударів, а надалі ОСОБА_1 завдав останньому ще близько 5 ударів ногами в ділянки голови і тулуба. У результаті цього ОСОБА_2 було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Крім того, 30 травня 2018 року близько 20:40 ОСОБА_1 неподалік будинку АДРЕСА_1 шляхом психічного впливу у вигляді погрози вбивством примушував потерпілого ОСОБА_2 до відмови від дачі показань у кримінальному провадженні № 12017210010001746 (на той час перебувало у в слідчому відділі Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області) про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 21 серпня 2019 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу захисника Майки М. Б. - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Майка М. Б. ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень і закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діянні його підзахисного складу та події злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК. Суть доводів скаржника зводиться до того, що винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів не доведено, а вирок ґрунтується нанедопустимих доказах (протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 та 17 березня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, огляду предмета - мобільного телефону "Nokia 1280" від 12 травня 2017 року, слідчого експерименту від 21 травня 2018 року). При цьому захисник заперечує правомірність використання як джерела доказу висновку експерта від 23 березня 2018 року № 299 через те, що медичні документи, на яких ґрунтується цей висновок, отримав слідчий у не передбачений КПК спосіб. Також сторона захисту вказує на неконкретність формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК, що, на його думку, свідчить про порушення права на захист ОСОБА_1 . Вважає, що судами обох інстанцій не надано оцінки характеру відносин між потерпілим і обвинуваченим у минулому, а також безпосередньо перед подією, що ставить під сумнів кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст. 296 КК. Крім цього, захисник посилається на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції під час судового розгляду, зокрема порушення вимог ч. 4 ст. 107 КПК. Вважає, що апеляційний суд, формально здійснивши процедуру перегляду вироку місцевого суду, обмежився цитуванням відображених у вироку окремих доказів, які було оспорено, а тому прийняв незаконне рішення.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника, просив судові рішення залишити без змін.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Майка М. Б., які узяли участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, наведених у ній.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, касаційний суд не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а при здійсненні перегляду виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Доводи захисника у касаційній скарзі щодо неповноти судового розгляду, незгоди з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії подій стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі захисник вказує на недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК, та використання судом для обґрунтування своїх висновків недопустимих доказів.
Перевіривши вказані доводи, Верховний Суд (далі - Суд) вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Так, у результаті перевірки матеріалів кримінального провадження Суд установив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених за ч. 2 ст. 296, ст. 386 КК та правильність кваліфікації його дій за вказаними нормами закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
Обґрунтовуючи своє рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд першої інстанції у вироку правильно послався на показання потерпілого ОСОБА_2 про обставини, за яких ОСОБА_1 разом з іншими невстановленими особами біля під`їзду АДРЕСА_1 заподіяв йому тілесних ушкоджень, а надалі вимагав змінити чи відмовитись від показань за фактом хуліганства та погрожував вбивством. Свої показання потерпілий підтвердив і під час слідчого експерименту, проведеного 21 травня 2018 року, в ході якого якого у присутності понятих він розповів та за участю статиста відтворив механізм заподіяння йому ударів ОСОБА_1 та невідомими особам. Протокол цієї слідчої дії дослідив місцевий суд, який жодних розбіжностей у показаннях потерпілого, даних під час його допиту в судовому засіданні та в ході слідчого експерименту, не встановив.
Вказані показання потерпілого суд визнав достовірними, зазначивши, що вони підтверджені іншими доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, зокрема показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 . Останні з приводу обставин події 30 травня 2018 року пояснили, що ОСОБА_1 ображав ОСОБА_2, нецензурно висловлювався, при цьому ОСОБА_4 показала, що ОСОБА_1 погрожував потерпілому вбивством з його боку до потерпілого, а ОСОБА_5 стосовно обставин події, яка сталася 21 травня 2017 року, зазначив, що коли вийшов на двір, побачив побитого ОСОБА_2, кров була на штанах і куртці, а також біля під`їзду на лавці, крім того, зі слів останнього, знає, що його побили за зауваження, яке він зробив особі, що розклеювала оголошення. Також суд взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3 про те, що він біля під`їзду № 4 він бачив чоловіка, у якого обличчя, руки і одяг були в крові, та, зі слів якого він знає, що його побили неповнолітні особи.
Крім того, суд проаналізував та правомірно поклав в основу обвинувального вироку фактичні дані, що містяться: у протоколі огляду місця події від 21 травня 2017 року, згідно з яким було оглянуто ділянку землі розміром 4х6 м, розміщену біля під`їзду № 4 будинку АДРЕСА_1, та вилучено сліди речовини бурого кольору, мобільний телефон марки "Nоkia 1280" чорного кольору з мобільним номером НОМЕР_1 ; у протоколах пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 та 17 березня, 5 червня 2018 року за участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, згідно з якими потерпілий та свідки серед пред`явлених осіб упізнали ОСОБА_1 як одну з осіб, яка 21 травня 2017 року та 30 травня 2018 року вчинила щодо потерпілого хуліганські дії та в ході словесного конфлікту погрожувала вбивством, протоколі обшуку від 26 травня 2018 року, а також у висновку експерта від 23 березня 2018 року № 299 про характер, локалізацію, механізм і тяжкість заподіяних ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.
При цьому суд ретельно перевірив твердження ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_6 щодо непричетності обвинуваченого до вчинення хуліганства і спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, а також у частині примушування потерпілого до відмови від показань шляхом погрози вбивством та вмотивовано визнав їх безпідставними й такими, що спростовуються сукупністю досліджених доказів.