Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
місто Київ
справа № 760/2460/17
провадження № 61-653св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний авіаційний університет,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного авіаційного університету на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року у складі судді Кушнір С. І. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Національного авіаційного університету (далі - НАУ, університет) від 16 січня 2017 року № 21-к, яким його звільнено за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, поновити його на раніше займаній посаді проректора з науково-педагогічної роботи та корпоративного розвитку НАУ, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також усі суми, що належать до сплати на день звільнення, у тому числі за невикористану відпустку.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що наказом НАУ від 25 жовтня 2016 року № 1089/к його поновлено на посаді проректора з
науково-педагогічної роботи та корпоративного розвитку НАУ з 20 серпня 2015 року на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2016 року.
Наказом НАУ від 16 січня 2017 року № 21/к позивача звільнено з посади проректора з науково-педагогічної роботи та корпоративного розвитку у зв`язку зі скороченням чисельності працівників, що відбулося, на переконання позивача, із грубим порушенням норм чинного законодавства.
26 жовтня 2016 року заступником Міністра освіти та науки України затверджені зміни до штатного розпису НАУ з 26 жовтня 2016 року, згідно з якими введені наступні посади у складі ректорату: проректор з навчальної та виховної роботи, проректор з економіки та адміністративно-господарської роботи, проректор з науково-технічного співробітництва, проректор з міжнародного співробітництва. Зазначеним наказом виведено зі спеціального фонду бюджету НАУ посаду проректора з науково-педагогічної роботи та корпоративного розвитку університету та інші посади. 26 жовтня 2016 року відповідно до наказу НАУ № 411/од "Про штатний розпис НАУ" введено в дію зміни до штатного розпису університету, затверджені Міністерством освіти і науки України 26 жовтня 2016 року. Проте, згідно з чинним статутом НАУ, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2016 року, посади проректорів залишилися незмінними. Фактично скорочення штату працівників НАУ не відбулося, а була здійснена заміна назв посад проректорів. Звільнення позивача відбулося із порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки роботодавець повинен запропонувати працівникові всі вакантні посади, які з`явилися на підприємстві з моменту попередження працівника про майбутнє звільнення до дня такого звільнення включно.
31 жовтня 2016 року позивачу вручено письмове попередження про наступне звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням штатної чисельності з 31 грудня 2016 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Отже, позивачу не була запропонована посада за відповідною професією з моменту попередження про звільнення та до звільнення, при цьому окремі посади проректорів у штатному розписі НАУ залишалися вакантними навіть на момент його звільнення. На час звільнення позивач мав суттєві переваги перед іншими працівниками для залишення на роботі з точки зору критеріїв, визначених частиною першою статті 42 КЗпП України, а тому роботодавець допустив порушення статті 42 КЗпП України стосовно позивача.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач поданий позов не визнав, вважав його необґрунтованим.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ НАУ від 16 січня 2017 року № 21-К, поновлено ОСОБА_1 на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та корпоративного розвитку НАУ з 16 січня 2017 року. Стягнуто з НАУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 69 605, 25 грн за вирахуванням обов`язкових платежів за період з 16 січня 2017 року до 26 жовтня 2017 року. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що на момент попередження ОСОБА_1 про його звільнення з роботи у зв`язку зі скороченням штатної чисельності 31 жовтня 2016 року були вакантними посади проректора з міжнародного співробітництва, проректора з економіки та адміністративно-господарської роботи та проректора з навчальної та виховної роботи, а посада проректора з науково-технічного співробітництва залишалася вакантною до 01 березня 2017 року. Відповідно до підпункту 5.3.3. статуту університету кандидат на посаду проректора повинен бути громадянином України, вільно володіти українською мовою, мати вчене звання та науковий ступінь, стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж п`ять років, у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації - не менше трьох років. У судовому засіданні встановлено, що позивач має вищу освіту, кваліфікацію інженера хіміка-технолога, присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук, у 2004 році присвоєно вчене звання доцента, тобто позивач відповідав критеріям для зайняття посади проректора, у тому числі і посаду проректора з науково-технічного співробітництва. Проте, зазначені вакантні посади позивачу не пропонувалися, на засідання вченої ради не вносилася пропозиція про погодження переведення позивача на одну з вакантних посад проректорів, що свідчить про порушення установленого законом порядку звільнення позивача.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у грудні 2017 року із застосуванням засобів поштового зв`язку, НАУ просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що відповідач запропонував усі наявні вакансії, які відповідали освіті і кваліфікації позивача, зокрема позивачу запропонована посада доцента інституту екологічної безпеки. Посада проректора з науково-технічного співробітництва, яка була вакантною на час попередження ОСОБА_1 про звільнення, запроваджувалася для виконання робіт військового напряму, про що свідчить протокол засідання вченої ради від 26 жовтня 2016 року, якому суди не надали належної оцінки. Також суди неналежним чином оцінили акт від 07 листопада 2016 року, відповідно до якого позивач погодився із запропонованою йому посадою доцента.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у грудні 2017 року.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у грудні 2017 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами встановлено, що позивач з 11 квітня 2000 року працював у НАУ.
11 листопада 2009 року позивача на підставі наказу від 11 листопада 2009 року № 675/к переведено на посаду проректора із заочного та дистанційного навчання університету на умовах контракту.
На підставі наказу від 24 жовтня 2014 року № 622/к ОСОБА_1 переведено на посаду проректора з науково-педагогічної роботи та корпоративного розвитку НАУ на умовах контракту.
Наказом НАУ від 25 жовтня 2016 року № 1089/к позивача поновлено на посаді проректора з науково-педагогічної роботи та корпоративного розвитку НАУ та відновлено дію контракту з 20 серпня 2015 року на підставі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 квітня 2016 року у справі № 760/3707/16-ц.
26 жовтня 2016 року заступником Міністра освіти та науки України затверджені зміни до штатного розпису НАУ з 26 жовтня 2016 року, згідно з якими запроваджено наступні посади у складі ректорату університету: проректор з навчальної та виховної роботи, проректор з економіки та адміністративно-господарської роботи, проректор з науково-технічного співробітництва, проректор з міжнародного співробітництва. Виведено зі штатного розпису посади: першого проректора, проректора з науково-педагогічної роботи, проректора з науково-педагогічної та виховної роботи, проректора з науково-педагогічної роботи та корпоративного розвитку, проректора з науково-педагогічної роботи та міжнародних зав`язків, проректора з розвитку та міжнародних зав`язків.