Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 761/25605/17
провадження № 61-12187св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний музей історії України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного музею історії України на постанову Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного музею історії України (далі - НМІ України) про визнання наказу незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що він працював у відповідача з 13 липня 1981 року, а з 2005 року на посаді завідувача науково-технічного відділу впровадження аудіовізуальної техніки музею. Має фахову освіту історика та архівіста, позитивно характеризується, неодноразово заохочувався подяками та грошовими преміями за сумлінне виконання трудових обов`язків.
19 червня 2017 року наказом генерального директора НМІ України № 88-к його звільнено з посади завідувача науково-технічного відділу впровадження аудіовізуальної техніки музею на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників.
Вважав, що його звільнення є незаконним, оскільки відповідачем не було додержано норм законодавства про працю при проведенні організаційних заходів зі зміни штатного розпису та вивільнення працівників. За наказом Міністерства культури України від 29 грудня 2015 року № 1124 "Про запровадження штатного розпису НМІ України" з 26 жовтня 2015 року затверджено штатний розпис, в якому скорочено посаду завідувача науково-технічного відділу впровадження аудіовізуальної техніки музею, та введено аналогічну за трудовою функцією посаду завідувача відділу інформаційно-технічного супроводу.
Проте, затвердження штатного розпису в новій редакції не змінило основних завдань і функцій структурних підрозділів, в т. ч. і у відділі в якому він працював, а виразилося лише у формальній зміні їх назв, його ж колишні колеги залишились працювати та продовжують виконувати ту ж саму роботу яка виконувалась і за попереднім штатним розписом.
Зазначає, що надання переліку вакантних посад відповідачем проведено формально, не враховано його досвід та кваліфікацію і переважне право на заняття посади в новоствореному підрозділі. Також у порушення статті 49-1 КЗпП України його звільнено без згоди профспілкового органу. Вважає своє звільнення результатом упередженого ставлення адміністрації музею, оскільки з 2015 року його вже втретє незаконно звільнено.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що процедуру звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України проведено відповідно до вимог закону.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 за наказом від 19 червня 2017 року № 88-к, виданим НМІ України; поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача науково-технічного відділу впровадження аудіовізуальної техніки НМІ України з 19 червня 2017 року; стягнуто з НМІ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 238 676,40 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є передчасними, оскільки на час прийняття рішення судом першої інстанції у суду був відсутній офіційний текст рішення профспілкового органу про відмову в надані згоди на звільнення позивача. Однак суд першої інстанції посилався на необґрунтовану відмову профспілкового органу щодо обставин попереднього звільнення ОСОБА_1 . Дослідивши витяг з протоколу засідання президії Об`єднання первинних профспілкових організацій працівників музеїв м. Києві № 5 від 24 травня 2017 року суд апеляційної інстанції установив, що указаним органом прийнято рішення про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 . Відповідно до статті 43 КзпП України право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації передбачено лише у разі якщо в рішенні взагалі немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки його звільнено посади, яка не існувала у штатному розписі та без згоди профспілкового органу.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду НМІ України, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновків про задоволення позову. Так, помилковим є висновок апеляційного суду про відсутність висновку профспілкового органу в матеріалах справи на час розгляду справи судом першої інстанції. Вказує на те, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач у своєму позові не посилався на те, що його звільнено з неіснуючої у штатному розписі НМІ України посади.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що з 13 липня 1981 року позивач працював в НМІ України, а з 01 січня 2005 року - на посаді завідувача науково-технічного відділу впровадження аудіовізуальної техніки музею на підставі наказу від 14 березня 2005 року № 14-к.
Відповідно до пункту 4.1. Статуту НМІ України, організаційна структура музею затверджується органом управління майном за поданням Генерального директора музею.
З метою оптимізації роботи генеральним директором музею розроблено нову структуру яку за наказом від 17 вересня 2015 року № 606 направлено до Міністерства культури України для затвердження.
Наказом Міністерства культури України від 27 жовтня 2015 року № 844 "Про затвердження структури Національного музею історії України" у зв`язку із клопотанням НМІ України, в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затверджено та введено в дію з 26 жовтня 2015 року структуру НМІ України, та наказано генеральному директору НМІ України забезпечити підготовку штатного розпису відповідно до затвердженій цим наказом структурі.
На виконання зазначеного, наказом відповідача від 28 жовтня 2015 року № 330 "Про Структуру Національного музею історії України" оголошено структуру НМІ України та наказано, зокрема, відділу кадрів, відповідно до вимог Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" листами під розпис повідомити Первинну профспілкову організацію НМІ України та первинну профспілкову організацію "Новий час" НМІ України про введення в дію нової структури музею, що в подальшому обумовить зміни істотних умов праці.
Наказом Міністерства культури України від 29 грудня 2015 року № 1118 "Про внесення змін до структури Національного музею історії України" у зв`язку із клопотанням НМІ України від 25 листопада 2015 року № 844, в межах повноважень, виведено сектор екскурсійного обслуговування НМІ України відділу екскурсійного обслуговування; сектор екскурсійного обслуговування філіалу НМІ України - Музей історичних коштовностей України відділу екскурсійного обслуговування; філіал НМІ України - Музей історичних коштовностей України, науково-дослідний відділ "Історія ювелірного мистецтва в Україні" та введено філіал НМІ України - Музей історичних коштовностей України, науково-дослідний відділ "Історія ювелірного мистецтва в Україні", відділ екскурсійного обслуговування філіалу НМІ України - Музей історичних коштовностей України, відділ молодшого музейного персоналу філіалу НМІ України - Музей історичних коштовностей України.
Наказом Міністерства культури України від 29 грудня 2015 року № 1124 "Про затвердження штатного розпису Національного музею історії України з 26 жовтня 2015 року" відповідно до Порядку формування та подання на затвердження штатних розписів та змін до штатних розписів підприємств, установ, організацій, що фінансуються з Державного бюджету України та належить до сфери управління Міністерства культури України, затверджено штатний розпис Національного музею історії України з 26 жовтня 2015 року і генеральному директору НМІ України наказано ввести в дію штатний розпис, затверджений відповідно до пункту 1 цього наказу, з дотриманням норм КЗпП України, Закону України "Про зайнятість населення" та іншого трудового та соціального законодавства.
Відповідно до штатного розпису НМІ України з 26 жовтня 2015 року в музеї передбачено штат в кількості 325 штатних одиниць.
26 січня 2016 року на підставі наказу № 35/3-к позивача поновлено на роботі на посаді завідувача науково-технічного відділу впровадження аудіовізуальної техніки музею на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року.
25 липня 2016 року ОСОБА_1 повторно звільнено і рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року його знову поновлено на посаді.
23 лютого 2017 року відповідачем направлено повідомлення профспілковому комітету первинної профспілкової організації НМІ України (далі - ПК ППО НМІ України) про виведення із штатного розпису посади завідувача науково-технічного відділу впровадження аудіовізуальної техніки музею, займану ОСОБА_1 і останнього попереджено про наступне звільнення.
23 травня 2017 року відповідачем внесено зміни до попередження від 23 лютого 2017 року ОСОБА_1 про те, що у випадку незгоди із пропозицією щодо зайняття однієї із вакантних посад, позивача буде звільнено 19 червня 2017 року.
29 травня 2017 року від голови ОППО працівників музеїв міста Києва надійшов лист на повідомлення, в якому йшлося про передчасність дій керівництва щодо розірвання трудового договору із головою ППО НМІ України ОСОБА_1, оскільки до намічуваної дати звільнення є час для прийняття ОСОБА_1 остаточного рішення та запропонований список вакантних посад ще розглядається.
19 червня 2017 року позивач звернувся до генерального директора НМІ України із заявою про переведення його на посаду завідувача філіалу НМІ України музейно-культурного центру "Мистецькі шедеври України".
Листом від 19 червня 2017 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у переведенні на посаду завідувача філіалу НМІУ музейно-культурного центру "Мистецькі шедеври України" у зв`язку із невідповідністю кваліфікаційним вимогам і до листа відповідачем було додано список вакантних посад станом на 19 червня 2017 року.
Наказом від 19 червня 2017 року № 88-к позивача звільнено із роботи у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами 1-3 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю,