ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 552/6874/16-к
провадження № 51-2242км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Браїла І.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170020001958, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 11 січня 2018 року ОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК, за недоведеністю наявності в його діях складу кримінальних правопорушень.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2019 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ "Спецтехсервіс-99", будучи службовою особою, а також зацікавленим в отриманні найбільшого прибутку і мінімізації витрат підприємства, у тому числі й зі сплаті податків до бюджету, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, у період з 3 травня 2012 року по 3 березня 2015 року при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, будучи обізнаним, що підприємства ПП "Вертикаль-ВТ", ТОВ "Міратон-Лідер", ТОВ "А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.", ТОВ "Ріма-Торг", ТОВ "Центрокрос" будь-яких товарно-матеріальних цінностей для ТОВ "Спецтехсервіс-99" не поставляли, імітуючи взаємовідносини з вказаними підприємствами, відобразив їх у бухгалтерському обліку та податковій звітності підприємства. Таким чином, шляхом завищення витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) ОСОБА_1 умисно ухилився від сплати податку на прибуток підприємств на суму 753 471 грн та ПДВ на суму 800 879 грн, а всього умисно ухилився від сплати податків на суму 1 554 350 грн, що становить більше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.
Крім цього, директор ТОВ "Спецтехсервіс-99" ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, завідомо знаючи про те, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Спецтехсервіс-99" та ПП "Вертикаль-ВТ", ТОВ "Міратон-Лідер", ТОВ "А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.", ТОВ "Ріма-Торг", ТОВ "Центрокрос" не проводилися, товарно-матеріальні цінності на адресу ТОВ "Спецтехсервіс-99" не поставлялись, а також ним від вказаних підприємств не отримувались, вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів про отримання та транспортування товару від вказаних підприємств, а саме до накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а також до договорів щодо взаємовідносин між вказаними підприємствами. При цьому ОСОБА_1 використав вищевказані підроблені документи в бухгалтерському обліку ТОВ "Спецтехсервіс-99" та відобразив при складанні податкових декларацій з ПДВ та податку на прибуток підприємства у відповідні періоди, які подав до податкового органу.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що:
- у ході досудового розслідування достовірно установлено, що ОСОБА_1 особисто підписував та надавав до бухгалтерії первинні бухгалтерські документи (рахунки, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, накладні) щодо нібито отримання товарів від вищезазначених підприємств;
- про наявність умислу ОСОБА_1 на ухилення від сплати податків свідчить те, що останній фактично не міг особисто, як стверджував у суді, отримувати товари в м. Дніпрі, оскільки це спростовується оглядом інформації абонента номера належного йому мобільного телефону, однак суд не взяв до уваги цю інформацію;
- перебування ОСОБА_1 в місцях отримання товарів спростовується також листом державної прикордонної служби України про перетинання обвинуваченим державного кордону, однак суд оцінку вказаній інформації не надав;
- посилання у вироку на непроведення податковою інспекцією зустрічних звірок щодо фінансово-господарських операцій є безпідставними, оскільки акти взаємоперевірок направлялися на адреси підприємств, але до ГУ ДФС у Полтавській області не повернулися, крім того, на момент проведення податкової перевірки всі п`ять підприємств перебували в стані припинення;
- судово-економічну експертизу проведено на підставі вимог Податкового кодексу України, а, як вбачається із висновку цієї експертизи та актів перевірок, на дослідження експерту та інспекторам надавалися фінансово-господарські документи, у тому числі й первинні, які піддані аналізу з врахуванням матеріалів кримінального провадження;
- суд безпідставно, не досліджуючи змісту, взяв до уваги як належні та допустимі докази довідки ДПІ у м. Полтава про результати проведення у 2013 - 2014 роках зустрічних звірок між ТОВ "Спецтехсервіс-99" та ТОВ "Міратон-Лідер", ТОВ "А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.", ігноруючи доводи прокурора про недопустимість таких доказів у зв`язку із невідкриттям їх стороні обвинувачення при завершенні досудового розслідування, про проведення таких зустрічних звірок на підставі документів, наданих виключно ТОВ "Спецтехсервіс-99", та про неможливість проведення перевірки ТОВ "А.В.А.Н.Г.А.Р.Д." у зв`язку із ненадходженням його за місцем реєстрації;
- висновки експерта та акти податкових перевірок оцінено судом однобічно та безпідставно визнано такими, що не мають доказового значення, а всі податкові накладні, виписані на адресу ТОВ "Спецтехсервіс-99" від імені ПП "Вертикаль-ВТ", ТОВ "Міратон-Лідер", ТОВ "А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.", ТОВ "Ріма-Торг", ТОВ "Центрокрос", є підробленими;
- твердження суду про те, що висновки почеркознавчих експертиз не заслуговують на увагу, є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 не ставиться в обвинувачення факт підроблення первинних документів від імені інших підприємств, крім того, його необізнаність в нікчемності таких документів спростовується іншими матеріалами кримінального провадження;
- суд безпідставно взяв до уваги показання обвинуваченого щодо отримання товарів у різних місцях у різний час, надані після дослідження інформації стосовно абонента мобільного телефону і явно підлаштовані під ці дані, оскільки вони не відповідають товарно-транспортним накладним;
- показання свідка ОСОБА_2, який підтвердив наявність договірних стосунків між ТОВ "Спецтехсервіс-99" та ТОВ "Ріма-Торг", є сумнівними, оскільки цей свідок повідомив суду, що має проблеми із пам`яттю та психічним здоров`ям;
- суд не надав належної оцінки показанням обвинуваченого, який засвідчив, що спілкувався з менеджерами зазначених підприємств, при цьому не назвав їх імен та контактних даних.
Також прокурор стверджує, що в ході апеляційного розгляду:
- порушено вимоги статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки апеляційний суд не дослідив повторно обставин та доказів, які було досліджено судом першої інстанції неповністю та з порушеннями, та не мотивував, чому залишив доводи прокурора без задоволення;
- не надано належної оцінки відповідності вироку зібраним матеріалам кримінального провадження, залишено недослідженими обставини (докази), з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;
- порушено положення статей 22, 358 КПК, оскільки стадії дослідження доказів (документів) не було;
- у матеріалах провадження відсутній технічний запис інформації, на якому зафіксовано хід апеляційного розгляду за 28 листопада 2018 року;
- ухвалу постановлено незаконним складом суду, оскільки суддя Захожай О.І. брав участь у розгляді однієї з апеляційної скарг учасників провадження під час розгляду питання щодо поновлення строків на апеляційне оскарження;
- після заміни судді апеляційний суд продовжив слухання справи без винесення ухвали у порядку ст. 319 КПК, чим допустив порушення процедури судового розгляду;
- апеляційний суд самостійно залучив до участі в розгляді провадження учасника, якого фактично наділив повноваженнями цивільного позивача, - ГУ ДФС у Полтавській області, чим допустив порушення ст.63 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор частково підтримав вимоги касаційної скарги.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням вищезазначених норм КПК суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази, які, на думку прокурора, могли істотно вплинути на його висновки (у тому числі інформацію абонента номера мобільного телефону, лист Державної прикордонної служби України, висновки експертиз та акти податкових перевірок), та вирішувати питання про достовірність їх та інших доказів (показань обвинуваченого, свідків), а тому ці доводи не є предметом перевірки касаційного суду.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні відповідно до вимог кримінального процесуального закону перевірив надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_1 та оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності й надав їм належну оцінку.
Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вини не визнав і показав, що ТОВ "Спецтехсервіс-99" мало взаємні фінансово-господарськівідносини з постачальниками, які діяли як ПП "Вертикаль-ВТ", ТОВ "Міратон-Лідер", ТОВ "А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.", ТОВ "Ріма-Торг", ТОВ "Центрокрос". Органами досудового слідства не перевірялися фактичні надходження товарно-матеріальних цінностей від цих підприємств, не проводилисязустрічні перевірки, крім перевірок ДПІ у м. Полтава у 2013 році щодо господарських відносин з платниками податків ТОВ "Міратон-Лідер" та ТОВ "А.В.А.Н.Г.А.Р.Д.", в ході яких було підтверджено здійснення господарських відносин з цими підприємствами - контрагентами. ТОВ "Спецтехсервіс-99" розраховувалося шляхом безготівкової оплати, а в суму вартості було включено ПДВ. Усі відповідні документи щодо угод, податкові та товарно-транспортні накладні надавало підприємство-продавець у день постачання продукції. Первинні документи вказаних підприємств мали відповідні реквізити та печатки. Товар з метою зменшення обома сторонами витрат на перевезення отримувався переважно не безпосередньо в офісі, а на нейтральній території, на межі Полтавської та Дніпропетровської областей. Дії ДПІ щодо нарахування податків оскаржував до Полтавського окружного адміністративного суду, яким у ході розгляду справи було проведено економічну експертизу від 30 червня 2017 року, відповідно до якої порушень не встановлено.