Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 761/20365/18
провадження № 61-14523св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - фізична особа-підприємець адвокат ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року у складі судді Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2018 року ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець адвокат звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Джи Принт" (далі - ТОВ "Ем Джи Принт") про зобов`язання усунути порушення його прав як адвоката шляхом виготовлення йому посвідчення адвоката.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - позивачу необхідно було визначитися із суб`єктним складом відповідно до частини першої статті 42 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), надати відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав та надати суду виправлену редакцію позовної заяви відповідно до кількості учасників процесу.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року у складі судді Волошин О. В. позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали суду від 04 червня 2019 року про залишення позовної заяви без руху, не усунув недоліків.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, в якому зазначив, що розмір його доходів є незначним.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, його апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору в розмірі та порядку, встановленими Законом України "Про судовий збір".
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявником не надано належним доказів на підтвердження його тяжкого майнового стану, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає оплаті судовим збором.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року постановлено вважати неподаною та повернути заявнику.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заявником не виконано вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, судовий збір не сплачено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У липні 2019 року фізична особа-підприємець адвокат ОСОБА_1подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки апеляційного суду про необхідність сплати судового збору за подання апеляційної скарги суперечать статті 8 Закону України "Про судовий збір". Наявною в матеріалах справи податковою декларацією за 2018 рік підтверджується, що сума його доходу за 2018 рік складає 100 грн, інші грошові кошти чи майно в нього відсутні. Зазначене свідчить, що суд апеляційної інстанції безпідставно не звільнив його від сплати судового збору, розмір якого перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. Відсутність у нього можливості сплатити судовий збір в сумі 1 921 грн не може бути перешкодою в доступі до правосуддя і є порушенням його права на справедливий судовий розгляд.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2019 року клопотання фізичної особи-підприємця адвоката ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено частково, відстрочено заявнику сплату судового збору в сумі 1 921 грн до ухвалення судового рішення у справі, відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Києва.
06 грудня 2019 року справа № 761/20365/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених положеннями законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.