Постанова
Іменем України
20 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 521/10189/17
провадження № 61-14190св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 квітня 2017 року між нею та
її сином ОСОБА_2 укладено договір позики в інтересах сім`ї відповідачів.
У вказаному договорі сторони визначили, що 27 лютого 2009 року позивач надала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 15 000 євро, що є еквівалентом
18 903 доларів США, шляхом їх грошового переказу із-за кордону для придбання квартири
АДРЕСА_1 для сім`ї, яка складалася із нього, його дружини ОСОБА_3 та їх дочки ОСОБА_4 .
Позивач вказувала, що підтвердженням передачі та отримання вказаних грошових коштів є розписка ОСОБА_2 від 24 квітня 2017 року про те, що він 11 березня 2009 року отримав безпроцентну позику від неї в розмірі
15 000 євро на купівлю вказаного житла для своєї сім`ї із зобов`язанням повернути її на першу вимогу.
Посилаючись на те, що квартиру було придбано відповідачами за кошти, отримані за договором позики, та незважаючи на пред`явлення вимог
від 26 травня 2017 року відповідачі відмовляються добровільно виконувати зобов`язання щодо повернення боргу, ОСОБА_1 просила суд стягнути на її користь із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожного по 7 500 євро, що еквівалентно 221 025 грн.
У лютому 2018 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позов мотивовано тим, що вона разом зі своїм колишнім чоловіком
ОСОБА_2 09 квітня 2009 року придбали вказану квартиру за власні кошти.
Про отримання ОСОБА_2 від позивача коштів у розмірі 18 903 доларів США 11 березня 2009 року їй стало відомо вже після розірвання шлюбу
в 2017 році, під час розгляду справи про поділ спільного майна подружжя.
Вважала, що кошти, отримані колишнім чоловіком від ОСОБА_1, були переслані останньою для погашення його боргів, що утворились внаслідок пристрасті ОСОБА_2 до азартних ігор.
Посилаючись на вказані обставини, а також на відсутність своєї згоди на укладення договору позики, ОСОБА_3 просила розірвати договір позики, укладений 24 квітня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, та визнати його недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2018 року, ухваленим у складі судді Целуха А. П., позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 24 квітня 2017 року в розмірі 7 500 євро, що еквівалентно сумі 221 025 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 24 квітня 2017 року в розмірі 7 500 євро, що еквівалентно сумі 221 025 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
Задовольняючи вимоги первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти отримані в борг під час перебування сторін у шлюбі для придбання квартири, а тому обов`язок щодо повернення позики несуть обидва відповідача.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанцій виходив з ненадання ОСОБА_3 належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими вона обґрунтувала свої вимоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 червня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2018 року в частині вирішення позовних вимог
ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2018 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази використання коштів, отриманих 11 березня 2009 ОСОБА_2 від
ОСОБА_1 , на придбання житла для сім`ї. Апеляційний суд врахував, що за змістом нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу житла
від 09 квітня 2009 року сторони договору засвідчили вартість квартири в розмірі 6 500 грн.
Суд апеляційної інстанцій також зазначив, що 09 квітня 2009 року та в період перебування у шлюбі з ОСОБА_3 ОСОБА_2 не надавав будь-яких розписок ОСОБА_1 про отримання від останньої грошей у борг, а договір позики був укладений більш ніж через 8 років після переведення позивачем ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 15 000 євро та через місяць після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
При цьому, згоду на укладення договору позики від 24 квітня 2017 року ОСОБА_3 не давала.
Апеляційний суд також зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 не оскаржено, тому, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, в цій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 18 червня
2019 року в частині відмови в задоволенні її позову до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та залишити в цій частині в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2018 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про не доведення позивачем факту придбання квартири АДРЕСА_1 за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_2 в позику від ОСОБА_1, оскільки на наступний день після отримання цих коштів позичальником укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири. Крім того, ОСОБА_3 не змогла підтвердити джерела походження вказаних коштів та не надала доказів того, що вказані кошти використані ОСОБА_2 на інші потреби.
Також заявник вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вартість вказаної квартири згідно нотаріально посвідченого договору складає 6 500 грн, не врахувавши, що сторони не заперечували факт придбання квартири за 24 500 доларів США.
Крім того, апеляційний суд не надав оцінки попередньому договору укладеному між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про наміри купівлі квартири, в якому вартість квартири складає 24 500 доларів США, та розпискам продавців про отримання коштів за квартиру у вказаному розмірі.
Доводи осіб, що подали відзив на касаційну скаргу
В поданому у вересні 2019 року відзиві на касаційну скаргу
ОСОБА_2 вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки кошти, отримані ним від позивача витрачені на придбання квартири в інтересах сім`ї.
Просив врахувати, що квартиру, придбану за вказані кошти в подальшому поділено у рівних частках між ним та ОСОБА_3 відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 липня 2017 року.
Іншими учасниками справи відзив на касаційну скаргу у встановлений судом строк не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_2 .
З 26 вересня 2007 року ОСОБА_2 перебував у шлюбі із ОСОБА_3, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_8 .
У лютому 2009 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у філії банку Чезоле (Італія) в сумі 15 000 Євро.
27 лютого 2009 року ОСОБА_1 здійснила переказ коштів ОСОБА_2 в сумі 15 000 Євро.
Судами встановлено, що 11 березня 2009 року ОСОБА_2 отримав від
ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15 000 Євро, що еквівалентно
18 903 доларам США.
10 березня 2009 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_6 попередній договір про намір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 за 207 025 грн (еквівалент 24 500 доларів США).
Із тексту попереднього договору суди встановили, що основний договір
купівлі-продажу вказаної квартири повинен бути укладений та нотаріально посвідчений до 10 квітня 2009 року.
09 квітня 2009 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Із пункту 2 цього договору суди встановили, що сторони договору свідчать, про те, що дійсною продажною вартістю квартири є 6 500 грн, розрахунок проведений повністю та будь-яких претензій у жодної із сторін немає.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2017 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.
24 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до пунктів 2.1 - 2.2 якого сторони домовились, що позика надається позичальнику в іноземній валюті в сумі 15 000 євро (еквівалент суми 18 903 доларів США); за рахунок отриманої позики позичальник бере на себе зобов`язання придбати двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 для своєї сім`ї, яка складається із нього, його дружини ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 .
Зі змісту пункту 2.3 договору позики від 24 квітня 2017 року суди встановили, що предметом даного договору є сума позики отримана позичальником до моменту його підписання в повному обсязі за розпискою про отримання коштів від 24 квітня 2017 року на суму 15 000 євро (еквівалент 18 903 доларів США) та випискою з рахунку НОМЕР_1 від 25 листопада 2016 року на суму 15 000 Євро (еквівалент 18 903 доларів США).
Також суди встановили, розпискою від 24 квітня 2017 року ОСОБА_2 підтвердив отримання 11 березня 2009 року від ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 15 000 Євро (еквівалент 18 903 доларів США) в безпроцентну позику на купівлю двокімнатної квартири АДРЕСА_1 для своєї сім`ї, із зобов`язанням повернути позику на першу вимогу