Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 761/21893/18
провадження № 61-12762св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Одарченко Наталія Іванівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Одарченко Н. І., про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору довічного утримання.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками позивача та відповідача. За час перебування в шлюбі батьки придбали в ЖБК "Політехнік" двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Ордер оформлений на ім`я ОСОБА_4
23 червня 2009 року ОСОБА_3 складено заповіт, згідно якого останній заповів все своє майно в рівних частинах позивачу та відповідачу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
ОСОБА_4 подала нотаріусу заяву про відмову від отримання обов`язкової частки у спадщині та заяву, в якій зазначила, що не претендує на отримання права власності на майно, придбане нею разом з ОСОБА_3 . Відповідачем подано заяву про відмову від спадщини на користь позивача.
Позивач прийняла спадщину після смерті батька, в тому числі і те майно, що було спільною сумісною власністю батька та матері. Вона отримала свідоцтво про право на спадщину на все майно, крім спірної квартири, оскільки в ній проживав її брат з матір`ю, через що позивач і не квапилась оформлювати право власності на зазначене майно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, після смерті якої позивач звернулась до приватного нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Після подання вказаної заяви позивачу стало відомо про існування договору довічного утримання від 23 вересня 2014 року, відповідно до якого матір передала у власність відповідачу спірну квартиру. Свідоцтво про право власності на спірну квартиру ОСОБА_4 отримала на підставі ордеру.
Позивач вважає, що оскільки її матір відмовилась від права на спадщину після померлого ОСОБА_3, то, відповідно, вона втратила право на отримання свідоцтва про право власності на дану квартиру. Крім того, договір довічного утримання було укладено в той час, коли спірна квартира входила до спадкової маси після смерті батька за заповітом та з моменту подачі позивачем заяви про прийняття спадщини, була прийнята позивачем разом з іншим спадковим майном.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати договір довічного утримання від 23 вересня 2014 року №1078, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 недійсним, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 11 вересня 2014 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції в м. Києві, індексний номер: 26691467, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 серпня 2014 року, номер запису про право власності: 6967535, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 451473480000 на ім`я ОСОБА_4 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44, 8 кв. м., визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_3 від 23 червня 2009 року, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Одарченко Н. І. про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору довічного утримання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 своєю заявою від 06 лютого 2012 року, вказала, що не претендує на отримання свідоцтва про право власності на майно, придбане нею та її чоловіком ОСОБА_3 в шлюбі, яке оформлене саме на його ім`я. При цьому, ордер на спірну квартиру, виданий на ім`я матері сторін, а не батька. Отже, ОСОБА_4 не відмовлялась від права власності на спірне майно - квартиру АДРЕСА_1 . З урахуванням наведеного, спірна квартира могла бути предметом договору довічного утримання, а тому вказаний договір не може бути визнаний недійсним з підстав, вказаних позивачем в позовній заяві, зокрема, через відсутність істотної умови - предмету договору.
Крім того, не зайшла свого підтвердження і та обставина, що ОСОБА_4 не мала права звертатись до державного реєстратора щодо реєстрації права власності на спірне майно, оскільки позивачем не надано доказів, що вона отримала свідоцтво про право на спадщину та набула у власність спірну квартиру в порядку спадкування. Оскільки в судовому засіданні не знайшла підтвердження та обставина, що мати позивача відмовилась від права власності на спірну квартиру, а тому всі подальші дії, вчинені ОСОБА_4 відносно спірної квартири не суперечать вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Шевченківського суду міста Києва від 16 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Одарченко Н. І. про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору довічного утримання скасовано, та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Визнано договір довічного утримання від 23 вересня 2014 року №1078, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, недійсним.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 11 вересня 2014 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції в місті Києві, індексний номер: 26691467, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30 серпня 2014 року, номер запису про право власності: 6967535, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 451473480000 на ім`я ОСОБА_4 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 44, 8 кв. м.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом ОСОБА_3 від 23 червня 2009 року, а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 44, 8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна квартира набута ОСОБА_4 під час шлюбу з ОСОБА_3, а відтак, перебувала в їх спільній сумісній власності відповідно до положень статті 60 СК України. Оскільки спадкоємці - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відмовились від належної їм частини майна, то єдиною особою, яка прийняла спадщину відповідно до положень статей 1217, 1218, 1223, 1268, 1269 ЦК України є ОСОБА_1 . Враховуючи наведе, свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 вересня 2014 року, на ім`я ОСОБА_4 є неправомірним, і як наслідок, ОСОБА_4 не мала права на укладення правочину щодо відчуження спірного майна на користь ОСОБА_2, оскільки в даному випадку, порушуються права позивача на спадкове майно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що пай за кооперативну квартиру був виплачений саме за спільні грошові кошти сім`ї, а не за рахунок особистих коштів члена кооперативу ОСОБА_4 (майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ними під час шлюбу в дар або в порядку успадкування). На день відкриття спадщини відсутній правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру. Суд не звернув уваги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі № 761/22294/17, яким встановлено, що "оскільки на час прийняття позивачем спадщини по заповіту, що складений її батьком, спірна квартира спадкодавцю ОСОБА_3 не належала, а тому до спадкової маси вона не входила на час відкриття спадщини". Суд не врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України у справі № 6-692цс16 від 25 травня 2016 року, за якою "до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Частка в спільній сумісній власності того з подружжя, хто пережив спадкодавця, не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя". Судом апеляційної інстанції порушені вимоги частини четвертої статті 265 ЦПК України та статті 263 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року без змін, касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу відмовлено. Відзив на касаційну скаргу, поданий ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу з суду першої інстанції, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення суду відмовлено.
У липні 2019 року цивільна справа № 761/21893/18 надійшла до Верховного Суду.