ПОСТАНОВА
Іменем України
24 лютого 2020 року
Київ
справа №320/2957/17
адміністративне провадження №К/9901/29535/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами адміністративну справу №320/2957/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певних дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.),-
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із адміністративним позовом до Міністерства оборони України в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок контузії та захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності у сумі 182700,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником бойових дій і йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. Факт отримання позивачем поранення під час проходження військової служби в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу, а саме під час виконання інтернаціонального обов`язку в демократичній республіці Афганістан (в період з 21 вересня 1986 року по 01 жовтня 1987 року), яке спричинило настання інвалідності підтверджено у порядку, встановленому Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402. З метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" він звернувся до військового комісаріату Запорізького обласного військового комісаріату в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. Запорізький ОВК направив його заяву з пакетом документів до Міністерства, однак останнє, як вважає позивач, безпідставно повернуло їх на доопрацювання. Позивач вважає, що підстави, які слугували для прийняття такого рішення, не ґрунтуються на вимогах законодавства, а крім того, як стверджує позивач, Міністерство в межах своїх повноважень мало б прийняти одне з рішень по суті звернення, а не повертати документи до уповноваженого органу на доопрацювання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі заяви від 01 листопада 2016 року та доданих до неї документів на підставі приписів Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.2013 №975 та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, не передбачено повернення документів на доопрацювання, а тому дії відповідача, що полягають в поверненні на доопрацювання документів, виходять за межі наданих повноважень і є неправомірними.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року скасована постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2017 року, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обов`язок призначення та виплати такої допомоги пов`язується з наданням зацікавленою особою необхідного обсягу документів визначених пунктами 11,19 Постанови Кабінету Міністрів України від25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (а перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", а саме тих документів що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисні спричинення собі тілесного ушкодження. Позивачем такі документи не надані до заяви про призначення одноразової допомоги, а отже дії відповідача є правомірними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу
В жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2017 року - залишити без змін.
У скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС).
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.
Ухвалою від 17.02.2020 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу в період з 5 травня 1979 року по 14 травня 1980 року. У період з 21 вересня 1986 року по 01 жовтня 1987 року позивач брав участь у виконанні інтернаціонального обов`язку на території демократичної республіки Афганістан, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 від 15 травня 1970 року та довідкою Запорізького обласного військового комісаріату від 07.07.2015 року № 890/с.
Під час виконання обов`язків військової служби в демократичній республіці Афганістан у 1986 році ОСОБА_1 отримав осколкове поранення голови, наслідком якого стали закрита черепно-мозкова травма (контузію головного мозку) та рубці в правій лицевій ділянці, розмірами 1.2х0.3 см і підборідді зліва, довжиною 0.7 см. Цей факт підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 09.06. 2015 року № 1047/ж, відповідно до якого описані у висновку рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, які могли бути отримані у 1986 році.
Згідно витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України на підставі протоколу засідання ЦВЛК №2088 від 09.06.2015 у ОСОБА_1 встановлено поранення, контузію та захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
В серпні 2015 року, позивач пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0280944 від 03 серпня 2015 року позивачу безстроково встановлено III групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія та захворювання, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
В листопаді 2016 року позивач звернувся до обласного військового комісаріату з заявою про надіслання особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013.
До заяви позивача від 01 листопада 2016 року долучено: копію довідки МСЕК АВ № 0280944 від 03 серпня 2015 року; копії сторінок паспорта; копію ідентифікаційного номера; копії сторінок військового квитка; копію витягу з протоколу засідання ЦВПК від 09 червня 2015 року № 2088; копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 09.06.2015 № 1047/ж; довідку про участь у бойових діях.
Згідно відповіді від 08.02.2017 Департаменту фінансів Міністерства оборони України, підставою для повернення Міністерством документів позивача на доопрацювання була відсутність серед них документів, передбачених пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок № 975), що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Так, відповідач зазначив про ненадання документа, який засвідчує, що отримане позивачем поранення не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Вважаючи такі дії Міністерства оборони України протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга по справі №320/2957/17 подана 27.10.2017, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Предметом спору у цій справі є вимога призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІI групи.