ПОСТАНОВА
Іменем України
25 лютого 2020 року
м.Київ
справа №813/1966/18
адміністративне провадження №К/9901/19156/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (судді: В.В. Гуляк, Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.) у справі №813/1966/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Компані" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Компані" (далі - ТОВ "Транс Компані", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09.02.2018 року №0045981308 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем "транспортний податок" на загальну суму 62500 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року позов було задоволено в повному обсязі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 09.02.2018 №0045981308 в частині зобов`язання з транспортного податку в сумі 52 083,28 грн. В решті податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
За результатами апеляційного перегляду справи позивач звернувся із заявою щодо розподілу судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 1762 грн, а також гонорару адвокату за надання правничої допомоги у сумі 7000 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
.
Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року заяву ТОВ "Транс Компані" задоволено у повному обсязі: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Львівській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1467,65 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5831 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зауважує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому, зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач не оспорює правомірність стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Надаючи правову оцінку висновкам Восьмого апеляційного адміністративного суду щодо необхідності задоволення заяви ТОВ "Транс Компані" про відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.