ПОСТАНОВА
Іменем України
24 лютого 2020 року
Київ
справа № 802/1587/18-а
адміністративне провадження № К/9901/20572/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 802/1587/18-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, ухвалене суддею Поліщук І.М. та
постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Кузьменко Л.В., Залімського І.Г.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУНП у Вінницькій області), де просив:
1.1. визнати неправомірними дії ГУНП у Вінницькій області щодо зазначення у довідці № 18073645080470104832 серії ІАА № 0334314 відомостей, які не запитувалися, а саме: "є особою, якій 27 січня 2010 року ЛВ на ст. Козятин на Південно - Західній залізниці УМВСТ пред`явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого частиною 1 статті 358, частини 11 статті 190 Кримінального кодексу України, кримінальні справи № 34008-2-1-2010/083267, 268 від 18 січня 2010 року, відомості про результати судового розгляду кримінальних справ до МВС не надходили";
1.2. зобов`язати ГУНП у Вінницькій області виключити із бази даних управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУНП у Вінницькій області інформацію щодо притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Козятин, Вінницької області, до кримінальної відповідальності ЛВ на ст.Козятин на Південно - Західній залізниці УМВСТ по кримінальних справах № 34008-2-1-2010/083267, 268 від 18 січня 2010 року за скоєння злочинів, передбачених частиною 1 статті 358, частини 11 статті 190 Кримінального кодексу України.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в квітні 2018 року він звернувся до управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України у Вінницькій області із запитом про надання довідки щодо відсутності або наявності за ним непогашеної судимості. На зазначений запит він отримав довідку № 18073645080470104832, у якій, окрім іншого, зазначено, що ОСОБА_1 . є особою, якій 27 січня 2010 року ЛВ на ст. Козятин на Південно - Західній залізниці УМВСТ пред`явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого частиною 1 статті 358, частини 11 статті 190 Кримінального кодексу України, кримінальні справи № 34008-2-1-2010/083267, 268 від 18 січня 2010 року, відомості про результати судового розгляду кримінальних справ до МВС не надходили. З цього приводу він звернувся до Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, однак отримав відповідь про те, що даних відносно результатів розслідування вказаних кримінальних справ та прийнятого по ним рішення в базі даних Козятинського ВП не має. З огляду на викладене, він звернувся із заявою до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, на яку отримав відповідь про те, що кримінальна справа відносно нього в 2010 році була направлена в транспортну прокуратуру для проведення додаткового розслідування та до цього часу на розгляд до суду не надходила. В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив виключити з обліків дані відносно нього як особи, яка вчинила злочин, однак отримав відмову з вимогою надати завірену копію судового рішення або постанови про закриття кримінальної справи.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів існування обставин, які в силу підпункту 11.1 Інструкції № 823/188, є підставою для вилучення інформації з бази даних оперативно-довідкового обліку, а тому відповідачем цілком правомірно відмовлено позивачу у виключенні інформації з бази даних оперативно-довідкового обліку.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
5. 22 липня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
6. Касаційну скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві. Крім того, зазначає, що фактично позиція Відповідача по цій справі звелася до намагань переконати суд в тому, що ГУНП у Вінницькій області не є правонаступником УМВС України у Вінницькій області, а тому відношення до незавершених розслідуванням кримінальних справ, досудове розслідування по яких проводилося слідчими підрозділами УМВС України у Вінницькій області Відповідач не має, чому суд належної оцінки не надав, та в порушення вимог вказаних статей, суд протягом тривалого часу неодноразово направляв запити Міністерству внутрішніх справ України, ліквідаційній комісії управління МВС України на Південно-Західній залізниці, ліквідаційній комісії ГУМВС України в м. Києві, Козятинському міськрайонному суду Вінницької області щодо місця знаходження кримінальних справ №34008-2-1-2010/083267 та №34008-2-1-2010/083268 відносно ОСОБА_1, тобто по факту вчиняв дії замість Відповідача, в інтересах Відповідача по збору доказів на користь Відповідача, який в свою чергу, діючи всупереч вимогам Інструкції № 296 службове розслідування по факту втрати вищевказаних кримінальних проваджень не провів, заходів по відновленню кримінальних проваджень не вжив, а в разі неможливості їх відновлення офіційного листа про відсутність цих кримінальних проваджень суду не надав.
7. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі № 802/1587/18-а.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 21 лютого 2020 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
9. Від відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області 20 серпня 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де просить Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 залишити в силі, а касаційну скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначає, що управління інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України при постановці на облік інформації стосовно позивача про те, що він є особою, якій 27 січня 2010 року ЛВ на ст. Козятин на Південно - Західній залізниці УМВСТ пред`явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого частиною 1 статті 358, частиною 11 статті 190 Кримінального кодексу України, кримінальні справи № 34008-2-1-2010/083267, 268 від 18 січня 2010 року, діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством України. Також зазначили, що аналіз положень Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України свідчить про те, що вилучення даних із обліку здійснюється лише на підставі постанов органів слідства (дізнання), ухвал судів або у зв`язку з закінченням строку зберігання. Даний перелік підстав для вилучення даних з оперативно-довідкових картотек є вичерпним та не підлягає широкому тлумаченню. Крім того, вказала, що УІПКП ГУ НП у Вінницькій області не уповноважене здійснювати контроль за діями слідчих ОВС, посадових осіб органів дізнання та працівників прокуратури під час формування відомостей про обвинувачених чи засуджених після направлення відповідних кримінальних справ до органів прокуратури чи до суду.
Установлені судами фактичні обставини справи
10. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України у Вінницькій області із запитом про надання довідки щодо відсутності або наявності за ним непогашеної судимості.
11. За наслідками розгляду даного запиту позивачу надано довідку № 18073645080470104832, у якій, окрім іншого, зазначено, що ОСОБА_1 є особою, якій 27 січня 2010 року ЛВ на ст.Козятин на Південно - Західній залізниці УМВСТ пред`явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого частиною 1 статті 358, частиною 11 статті190 Кримінального кодексу України, кримінальні справи № 34008-2-1-2010/083267, 268 від 18 січня 2010 року. Відомості про результати судового розгляду кримінальних справ до МВС не надходили.
12. 02 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області із заявою, у якій просив надати інформацію про наслідки розгляду кримінальних справ № 34008-2-1-2010/083267, 268 від 18 січня 2010 року.
13. 16 травня 2018 року позивачу була надана відповідь за № 5869/219/2018, у якій зазначено, що даних відносно результатів розслідування вказаних кримінальних справ та прийнятого по ним рішення в базі даних Козятинського ВП не має. Також з даного приводу позивачу було рекомендовано звернутись до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області для отримання інформації щодо надходження на розгляд вищезазначеної кримінальної справи і результатів її розгляду та отримання відповідного судового рішення з даного приводу, або до ліквідаційної комісії УМВС України на Південно-Західній залізниці.
14. 17 травня 2018 року позивач звернувся із заявою до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, на яку отримав відповідь про те, що кримінальна справа відносно нього в 2010 році була направлена в транспортну прокуратуру для проведення додаткового розслідування та до цього часу на розгляд до суду не надходила.
15. З огляду на викладене, 24 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив вилучити інформацію про пред`явлення йому обвинувачення у скоєні злочину.
16. Разом із тим, за наслідками її розгляду листом від 25 травня2018 року позивача було повідомлено, що станом на 25 травня 2018 року інформація про прийняте рішення по даній кримінальній справі відсутня, а тому для внесення відповідних коригувань йому необхідно надати завірену копію судового рішення або постанови про закриття кримінальної справи.
17. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Відповідно до частин 1 і 2 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
19. Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII "Про інформацію" визначає інформацію про фізичну особу (персональні дані) як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11).
20. Інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, є конфіденційною та може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини 2 статті 21 Закону України "Про інформацію").
21. Відповідно статті 1 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297) цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних. Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
22. Під обробкою персональних даних розуміється будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем (абзац восьмий статті 2 Закону № 2297).
23. Згідно з частиною 2 статті 4 Закону № 2297 володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону.
24. У частині 2 статті 5 Закону № 2297 закріплено, що персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
25. Статтею 6 Закону № 2297 передбачено, що: мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних (частина перша); склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки (частина третя); обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством (частина п`ята); не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина шоста).
26. Відповідно до частини 1статті 7 Закону № 2297 забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.
27. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних здійснюється за умови надання суб`єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних (пункт 1 частини 2 статті 7 Закону № 2297).
28. За приписами частини 2 статті 14 Закону № 2297 поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
29. Наведеним положенням Законів України "Про інформацію" і "Про захист персональних даних" кореспондують норми Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939), згідно з яким публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1).
30. За загальним правилом публічна інформація є відкритою (частина друга статті 1 Закону № 2939). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (частина перша статті 6 Закону № 2939).
31. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2939 конфіденційною є інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
32. Розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 2 статті 7 Закону № 2939).
33. Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
34. Пунктом 1.2 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23 серпня 2002 року № 823/188 (далі - Інструкція), визначено, що правовою основою ведення оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є Конституція України, Закони України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про інформацію", міжнародні договори у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку, та ця Інструкція.
35. Згідно з пунктом 2.1 Інструкції об`єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку. Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем. Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС), а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях. У місті Києві і Київській області алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється ДІТ при МВС України.
36. Відповідно до пункту 8.1 Інструкції інформація оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліку ДІТ при МВС та УОІ-ВОІ має обмежений доступ.
37. Пунктом 9.9 Інструкції передбачено, що інформацію про судимість (несудимість) за особистими зверненнями громадян надають територіальні УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог статей 5, 89, 108 КК України. Довідка надається на бланку встановленого зразка за підписом керівника та засвідчується печаткою підрозділу з її обов`язковою реєстрацією.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
39. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
40. Як встановлено судами попередніх інстанцій та слідує з матеріалів справи управлінням інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України у Вінницькій області позивачу надано довідку № 18073645080470104832, у якій, окрім іншого, зазначено, що ОСОБА_1 є особою, якій 27 січня 2010 року ЛВ на ст.Козятин на Південно - Західній залізниці УМВСТ пред`явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого частиною 1 статті 358, частиною 11 статті 190 Кримінального кодексу України, кримінальні справи № 34008-2-1-2010/083267, 268 від 18 січня 2010 року. Відомості про результати судового розгляду кримінальних справ до МВС не надходили.
41. 16 травня 2018 року позивачу була надана відповідь за № 5869/219/2018, у якій зазначено, що даних відносно результатів розслідування вказаних кримінальних справ та прийнятого по ним рішення в базі даних Козятинського ВП не має.
42. Листом управління інформаційно-аналітичного забезпечення ГУ МВС України у Вінницькій області від 25 травня 2018 року № 27/М-14зі/01-2018 позивача було повідомлено, що станом на 25 травня 2018 року інформація про прийняте рішення по даній кримінальній справі відсутня, а тому для внесення відповідних коригувань йому необхідно надати завірену копію судового рішення або постанови про закриття кримінальної справи.
43. Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій, виходили із того, що сама лише неможливість встановлення місця знаходження кримінальних справ № 34008-2-1-2010/083267 та № 34008-2-1-2010/083268 від 18 січня 2010 року, на думку судів, не може бути самостійною підставою для вилучення інформації із бази даних оперативно-довідкового обліку, адже не спростовує того факту, що позивач є особою, якій 27 січня 2010 року ЛВ на ст.Козятин на Південно - Західній залізниці УМВСТ пред`явлено обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого частиною 1 статті 358, частиною 11 статті 190 Кримінального кодексу України, як і зазначено у виданій відповідачем довідці.
44. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 8 Закону № 2297 надає право суб`єкту персональних даних пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
45. Зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів справи слідує, що відносно позивача маються лише дані щодо пред`явлення позивачу обвинувачення у скоєні злочину, передбаченого частиною 1 статті 358, частиною 11 статті 190 Кримінального кодексу України, кримінальні справи № 34008-2-1-2010/083267, 268 від 18 січня 2010 року
46. Аналіз пункту 9.9 Інструкції у системному зв`язку з частиною 1 статті 88 КК України, відповідно до якої особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, дає підстави для висновку, що у довідку про судимість (несудимість) має включатися інформація про відсутність або наявність у особи судимості згідно з обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, з урахуванням вимог статей 5 (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі), 89 (строки погашення судимості) і 108 (погашення та зняття судимості) КК України.