ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2020 року
м. Київ
Справа № 921/109/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,
за участю помічника судді, який, здійснює повноваження секретаря судового засідання - Сташків Т.Г.,
за участю представників:
позивача - Печений О.П. (адвокат),
відповідача - Ізай Р.О. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК Втор Ресурс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019 (судді: Дубник О. П., Зварич О. В., Якімець Г. Г.)
та рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2019 (суддя Андрусик Н. О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК Втор Ресурс"
про розірвання договору користування майном,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. 22.02.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Волхонтет" (далі - ТОВ "Волхонтет" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСК Втор Ресурс" (далі - ТОВ "КСК Втор Ресурс") про розірвання договору користування майном на праві господарського відання від 17.03.2015 №1 (далі - договір користування майном), що є додатком №1 до угоди про співпрацю від 17.03.2015 №1 (далі - угода).
1.2. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що у нього відсутня зацікавленість у подальшій співпраці у зв`язку з чим він надіслав відповідачу лист-пропозицію про розірвання договору з проектом додаткової угоди від 06.09.2018, яку відповідач залишив без задоволення, обґрунтовуючи використання майна за цільовим призначенням.
Позивач вважає, що відмова відповідача звільнити спірну займану площадку порушує право позивача на вільне використання земельної ділянки.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій.
2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, позовні вимоги задоволено. Розірвано договір користування майном, що є додатком до угоди, укладений між ТОВ "Волхонтет" та ТОВ "КСК Втор Ресурс".
2.2. Судові рішення обґрунтовано тим, що договір користування майном згідно пункту 8.2 укладено на невизначений строк - на весь час, протягом якого сторони залишатимуться зацікавленими у продовженні співпраці, а тому кожна із сторін договору наділена правом відмовитися від договору та розірвати його в будь який час при настанні відповідної умови, а саме відсутності зацікавленості у продовженні співпраці.
Суди врахували лист-пропозицію позивача від 06.09.2018 щодо відсутності зацікавленості у подальшій співпраці, вимогу позивача про розірвання договору користування майном, укладеного між ТОВ "Волхонтет" і ТОВ "КСК Втор Ресурс" та дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "КСК Втор Ресурс" просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди не звернули увагу та не надали належної оцінки факту, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач недобросовісно користується площадкою та користується майном всупереч умов договору. Відсутність зацікавленості позивача у співпраці спростовується тим, що він не ставить питання розірвання угоди про співпрацю. Однак суди попередніх інстанцій, залишили цей факт поза увагою, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи.
На думку скаржника, суди неправильно застосували норми статті 651 Цивільного кодексу України згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною.
Скаржник наголошує про неправильне твердження господарських судів, що ТОВ "Волхонтет" по вул. Поліська у м. Тернопіль на праві постійного користування належить земельна ділянка, площею 0,1362 га за кадастровим номером 6110100000:02:018:0068, а відтак асфальтна площадка з твердим покриттям площею 2000 кв. м, яку надано відповідачу у користування, знаходиться в межах цієї земельної ділянки.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 21.06.2019 на території земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000:036003:0045 орендарі відсутні. При цьому відповідно до інвестиційного договору від 08.05.2018, укладеного між ТОВ "Тервікнопласт" та ТОВ "Волхонтет" на зазначеній земельній ділянці здійснюється будівництво виробничого цеху із складськими і адміністративними приміщеннями.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Суди попередніх інстанцій установили, що у постійному користуванні ТОВ "Волхонтет" знаходиться земельна ділянка, загальною площею 2,6652 за кадастровим №6110100000:03:003:0045 за адресою: вул.Поліська у м.Тернопіль, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ТР №000960, виданого позивачу на підставі рішення Тернопільської міської Ради народних депутатів від 04.04.1994 №389 (з урахуванням рішення від 26.12.1996 про вилучення земельної ділянки, площею 0,46га); витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.04.2016 №НВ-6102333302016. Земельна ділянка належить до комунальної власності та надана у постійне користування для розміщення складського комплексу заводу "Граніт".
4.2. 17.03.2015 між ТОВ "Волхонтет" та ТОВ "КСК Втор Ресурс" укладено угоду, відповідно до пункту 1.1 якої сторони, діючи на принципах партнерства, врегулювали взаємні права та обов`язки з метою здійснення співробітництва сторін у сприянні ефективному їх функціонуванню у правовій площині.
4.3. Відповідно до пункту 1.2 угоди сторони діють виключно на принципах партнерства та захисту інтересів один одного у відповідності до статутних завдань кожної із сторін угоди.
4.4. Пунктом 1.3 угоди сторони погодили, що для досягнення цілей за угодою сторони зобов`язалися обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу, проводити спільні консультації, встановлювати комерційно-фінансові зв`язки з третіми особами та інформувати один одного про результати подібних контактів.
4.5. Відповідно до пункту 2.1 угоди сторони домовилися співпрацювати з метою розвитку діяльності, пов`язаної із зберіганням та утилізацією гумових відходів та зношених шин, виробництва пічного палива (альтернативного) з гумових відходів, для забезпечення потреб ТОВ "Волхонтет".
4.6. Згідно з пунктами 2.2, 2.3 угоди співробітництво здійснюється відповідно до договору користування майном на праві господарського відання, що є додатком №1 до даної угоди та відповідно до договору купівлі-продажу продукції, виготовленої підприємством, що є додатком №2 до угоди. ТОВ "Волхонтет" надає доступ ТОВ "КСК Втор Ресурс" до свого майна - площадки з твердим покриттям та не перешкоджає здійсненню діяльності, пов`язаної із заготівлею та переробкою гумових відходів та зношених шин. В свою чергу, ТОВ "КСК Втор Ресурс" зобов`язалося за необхідності постачати продукцію та надавати послуги, які є предметом його господарської діяльності, безпосередньо ТОВ "Волхонтет".
4.7. За змістом пункту 3.2 угода укладена на невизначений строк - на весь час, протягом якого сторони залишатимуться зацікавленими у продовженні співпраці.
4.8. Якщо інше прямо не передбачено цією угодою або чинним в Україні законодавством, зміни до угоди можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін відповідно до пункту 3.3 цієї угоди.
4.9. За змістом пункту 4.1 угоди всі правовідносини, що виникають або пов`язані з нею, у тому числі пов`язані з дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цієї угоди, тлумаченням її умов, визначенням наслідків недійсності або порушення угоди, регламентуються цією угодою та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі приписів добросовісності, розумності та справедливості.
4.10. 17.03.2015 на виконання пунктів 2.2, 2.3 угоди між сторонами укладено договір користування майном (додаток №1 до угоди), відповідно до умов якого ТОВ "Волхонтет" передає, а ТОВ "КСК Втор Ресурс" приймає згідно акта приймання-передачі (який є невід`ємною частиною цього договору) в господарське відання майно - площадку з твердим покриттям, площею 2000 кв.м, що розташована за адресою: вул.Поліська, 13, м.Тернопіль, для діяльності, пов`язаної із заготівлею та переробкою гумових відходів та зношених шин (пункти 1.1-1.3, 2.1, 3.1, 4.1, 8.7 договору користування майном).
4.11. Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору користування майном ТОВ "Волхонтет" зобов`язалося не чинити перешкод відповідачу в користуванні майном та здійснювати нагляд, обслуговування майна, переданого в господарське відання.
4.12. У пунктах 4.1, 4.3 договору користування майном ТОВ "КСК Втор Ресурс" зобов`язалося використовувати передане йому майно за цільовим призначенням, не допускати його знищення та псування, здійснювати обслуговування майна. У разі припинення дії договору відповідач зобов`язався у дводенний строк повернути майно позивачу, тобто власнику.
4.13. Згідно з пунктами 8.1, 8.2, 8.3 договір користування майном вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін; цей договір укладено на невизначений строк - на весь час, протягом якого сторони залишатимуться зацікавленими у продовженні співпраці. Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до цього договору.
4.14. Відповідно до акта приймання-передачі від 17.03.2015 ТОВ "КСК Втор Ресурс" передало площадку, площею 2000 кв.м.
4.15. 06.09.2018 ТОВ "Волхонтет" звернулося до ТОВ "КСК Втор Ресурс" з листом-пропозицією від 06.09.2018 про розірвання договору користування майном, до якого долучив додаткову угоду про розірвання цього договору, зазначивши, що відповідач недобросовісно користується площадкою та користується майном всупереч умов договору (нерухомість знаходиться у жахливому стані, схоже на сміттєзвалище) та вказуючи на пункт 8.2 договору повідомив про розірвання договору з 17.09.2018 у зв`язку з порушенням його умов ТОВ "КСК Втор Ресурс" та відсутністю зацікавленості у подальшій співпраці. Позивач просив підписати угоду про його розірвання; привести площадку у належний стан і забезпечити вивіз відходів та іншого майна із даної площадки.
4.16. У листі від 24.09.2018 №03 ТОВ "КСК Втор Ресурс" повідомило, що використовує площадку згідно цільового призначення та у відповідності до умов договору користування майном.
4.17. При цьому суди установили, що між сторонами додаткова угода про розірвання договору не підписана.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
5.3. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
5.4. Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
5.5. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
5.6. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
5.7. Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
5.8. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
5.9. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
5.10. Підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
5.11. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
5.12. Обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина друга статті 202 Цивільного кодексу України).
5.13. У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків.
Відтак у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини сторін, розглядаючи спір, суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, моменту виникнення зобов`язання.
Отже, визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.
5.14. Предметом спору у цій справі є вимога позивача про розірвання договору користування майном.
5.15. Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).
5.16. Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.