|
| |
|
|
|
Постанова Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 334/9279/13-к провадження № 51-88км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Стефанів Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Браїла І.Г.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 вересня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012089990002078, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Показне Михайлівського р-ну Запорізької обл., зареєстрованого в АДРЕСА_1 ),
жителя АДРЕСА_2 ),
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
На підставі ст. 49 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 7000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд Запорізької області ухвалою від 04 вересня 2018 року залишив вирок щодо ОСОБА_1 без змін. Крім того, звільнив засудженого від покарання згідно з ч. 5 ст. 74 КК на підставах, передбачених ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності.
У цьому ж кримінальному провадженні було постановлено ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 травня 2016 року про залишення вищевказаного вироку без змін, яку було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 лютого 2017 року із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 09 червня 2012 року близько 11:00 на території автозаправної станції "Shell", розташованої на вул. Рельєфній, 14-Б у м. Запоріжжі, грубо порушуючи громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, діючи з особливою зухвалістю, в присутності працівників станції застосував до ОСОБА_2 фізичне насильство: схопив її рукою за горло та вдарив дверима автомобіля по ногах, при цьому висловлювався нецензурною лайкою на адресу потерпілої.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на незаконність ухвалених щодо нього судових рішень, посилається на істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, поза розумним сумнівом не доведено, а висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, зокрема даних протоколів допитів, проведених під час досудового розслідування, що залишилося поза увагою апеляційного суду. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав доведеним хуліганство за ознакою особливої зухвалості, посилаючись на те, що діями засудженого потерпілій ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження, оскільки їх наявності судом не встановлено і, зокрема, спростовано висновком судової медичної експертизи та поясненнями експерта в судовому засіданні. Крім того, посилається на упередженість апеляційного суду, який, крім іншого, припустився дискримінаційного ставлення до засудженого за ознакою статі, обґрунтовуючи свої висновки щодо наявності в його діях об`єктивної сторони інкримінованого йому злочину. Зазначає, що апеляційний суд не навів в ухвалі своїх висновків по суті вимог апеляційної скарги та не дав відповідей на всі наведені в ній аргументи. Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.