ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Князєва В. С.
12 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/623/16 (800/98/16)
Провадження № 11-1399заі18
У справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, яка є правонаступником Вищої ради юстиції, про визнання дій протиправними та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року
1. 03 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням доповнень просила: визнати протиправними дії Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) щодо здійснення відносно ОСОБА_1 дисциплінарного провадження; визнати незаконним та скасувати рішення ВРЮ від 14 січня 2016 року № 1/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги судді.
2. Вищий адміністративний суд України постановою від 07 квітня 2016 року позов задовольнив частково.
3. Верховний Суд України постановою від 25 жовтня 2016 року скасував це судове рішення, а справу передав на новий розгляд до цього ж суду.
4. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, до якого 09 січня 2018 року на підставі підпункту 5 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) було передано цю справу.
5. 01 листопада 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову, мотивувавши свої висновки тим, що ВРЮ діяла на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, які визначають порядок звільнення суддів з посад та повноваження ВРЮ, з дотриманням принципу пропорційності, й обґрунтовано ухвалила мотивоване рішення в частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_1 з посади за порушення присяги, виходячи з оцінки тих обставин, що були зазначені у висновку Тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - ТСК) та які були установлені ВРЮ, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
6. ОСОБА_1 із цим рішенням не погодилася та оскаржила його до Великої Палати Верховного Суду. В апеляційній скарзі скаржниця ставила питання про скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року та ухвалення нового - про задоволення позову.
7. Велика Палата Верховного Суду постановою від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення ВРЮ від 14 січня 2016 року № 1/0/15-16 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги судді - скасувала та ухвалила нове рішення, яким позов у цій частині задовольнила частково, скасувавши загадане рішення ВРЮ. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишила без змін.
8. Свої висновки Велика Палата Верховного Суду мотивувала тим, що характер допущених суддею ОСОБА_1 процесуальних порушень не свідчить про порушення присяги судді, а містить ознаки дисциплінарного проступку, який на час його вчинення міг би кваліфікуватися за частиною першою статті 83 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» як істотне порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, зокрема ненаведення достатніх мотивів ухваленого судового рішення. Такі ж підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності передбачено й пунктом «а» частини першої статті 92 названого Закону у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» та пунктом «а» частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції.
9. Таким чином, не заперечуючи фактів допущення суддею порушень норм законодавства під час здійснення правосуддя, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного рішення ВРЮ, які виявилися у неправильній кваліфікації дій судді ОСОБА_1 та непропорційності застосованого до неї виду дисциплінарного стягнення.
10. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
11. Вважаю передчасними висновки Великої Палати Верховного Суду щодо наявності правових підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - про задоволення позову ОСОБА_1 в частині скасування оспорюваного рішення ВРЮ з огляду на такі міркування.
12. У цій справі встановлено, що ВРЮ, розглядаючи дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_1 , яку цей орган відкрив за висновком ТСК, з`ясувала таке.
13. 21 січня 2014 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивоване тим, що ОСОБА_2 19 січня 2014 року на вулиці Грушевського в місті Києві брав активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 294 Кримінального кодексу України (далі - КК).
14. Слідчий суддя ОСОБА_1. ухвалою від 21 січня 2014 року задовольнила клопотання слідчого та застосувала до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 березня 2014 року, однак у подальшому постановою старшого прокурора Прокуратури Шевченківського району м. Києва від 24 лютого 2014 року кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК, закрито з тієї підстави, що дії осіб, які організували та брали участь у масових заворушеннях, вчинені у стані крайньої необхідності та не утворюють складу злочину.
15. Під час проведення перевірки в рамках дисциплінарної справи було встановлено, що слідчий суддя ОСОБА_1 не вчинила дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, а саме: не забезпечила належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного; не забезпечила повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не піддавалася необґрунтованому процесуальному примусу. За висновком ВРЮ, суддя, застосовуючи запобіжній захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 , не зазначила вагомих доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; не обґрунтувала того, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК); не зазначила обставин того, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним у клопотанні ризикам; не розглянула можливості застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Крім того, суддя залишила поза увагою те, що у протоколі про затримання підозрюваного не було зафіксовано фактичного часу його затримання; повідомлення про підозру та допит підозрюваного відбулися за відсутності захисника, участь якого є обов`язковою, а відмова від захисника була прийнята слідчим на порушення вимог частини третьої статті 54 КПК. За наведених обставин, на переконання ВРЮ, суддею ОСОБА_1. не були виконані вимоги національного законодавства, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), не забезпечено належної охорони прав, свобод та законних інтересів підозрюваного.
16. У подальшому постановою від 03 лютого 2014 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 притягнула до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців.
17. Дисциплінарний орган установив, що суддя ОСОБА_1 , на порушення пунктів 2, 4 частини першої статті 278 КпАП не вирішила питання щодо правильності складення працівниками ДАІ протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, не витребувала необхідних додаткових матеріалів, не з`ясувала обставини щодо встановлення особи порушника та додержання вимог законодавства, здійснена суддею оцінка доказів не ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності. Суддя залишила поза вагою, що у рапорті, на підставі якого було складено протокол про адміністративне правопорушення, особу порушника Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не вказано, при цьому, як установив дисциплінарний орган, справа не містила доказів того - ким, коли, в якому порядку і за яких обставин було встановлено, що саме ОСОБА_3 перебував за кермом автомобіля в місці і в час, вказаних у протоколі, тобто яким чином працівниками ДАІ було ідентифіковано водія. Зокрема, згідно з рапортом невідома особа порушила пункт 32.1 ПДР, а відповідно до протоколу, складеного на підставі цього ж рапорту за відсутності свідків, особа вже встановлена - ОСОБА_3 , при цьому він притягується до відповідальності за порушення не пункту 32.1, а пунктів 9.5, 2.4 ПДР. Між тим, незважаючи на наявність зазначених суттєвих розбіжностей, суддя ОСОБА_1 не вжила заходів з метою всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом, проігнорувавши принцип презумпції невинуватості.
18. У подальшому, на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких Законів України» прийнято постанову про звільнення ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності як учасника інших мирних зібрань, які проходили на території міста Києва в період з 21 листопада 2014 року.
19. Постановою від 06 лютого 2014 року суддя ОСОБА_1 притягнула до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за статтею 122-2 КпАП, застосувавши до неї адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці. 11 березня 2014 року Апеляційний суд міста Києва прийняв постанову, якою скасував це судове рішення та закрив провадження у справі.
20. Водночас під час розгляду дисциплінарної справи було встановлено, що адміністративні матеріали не містили доказів вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КпАП, відтак, позбавляючи ОСОБА_4 права керування транспортними засобами строком на 3 місяці, суддя грубо порушила норми чинного законодавства. При цьому, як і у попередньому випадку, суддя залишила поза увагою існування істотних розбіжностей між протоколом і рапортом, на підставі якого його було складено, не вирішила питання щодо витребування додаткових матеріалів, не з`ясувала обставин, пов`язаних з діями працівників ДАІ щодо оформлення правопорушення, встановлення особи порушника, додержання вимог законодавства у цій процедурі, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення справи, проігнорувала принцип презумпції невинуватості, а здійснена суддею оцінка доказів не ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні обставин справи в їх сукупності.
21. З огляду на установлені під час дисциплінарного провадження обставини ВРЮ дійшла висновку про невиконання суддею частини четвертої статті 54 Закону України «Про с