Постанова
іменем України
18 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 199/8582/18
провадження № 51-6385 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Ємця О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Кулаківського К. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Радільчук Н. І. на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 травня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12018040630001557, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. П`ятихатки Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, судимого 11 жовтня 2011 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ст. 69, ч. 2 ст. 309, ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна; звільненого 10 серпня 2013 року умовно-достроково з невідбутим строком покарання 10 місяців 5 днів позбавлення волі,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 2945,12 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Прийняте рішення щодо спеціальної конфіскації, речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 серпня 2018 року приблизно о 22:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у дворі будинку АДРЕСА_2, в ході конфлікту з ОСОБА_2, діючи умисно, завдав останньому рукояткою предмета, схожого на пістолет, два удари по голові, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції змінено. Виключено з вироку посилання на обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців. Прийнято рішення про знищення речового доказу - металевих ножиць. У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Радільчук Н. І., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вважає, що в основу вироку судом покладено недопустимі докази. Зокрема, протокол огляду місця події складено слідчим, який не уповноважений здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Висновки судово-медичної і судово-балістичної експертиз долучено до матеріалів кримінального провадження без відповідних процесуальних документів, які стали підставою їх проведення, що викликає у захисника сумніви щодо об`єктивності відповідних висновків. Незважаючи на наявність інформації про те, що ОСОБА_1 раніше перебував під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога з метою профілактики з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання канабіноїдів, у справі не забезпечено проведення судово-психіатричної експертизи щодо встановлення стану осудності ОСОБА_1 на момент вчинення злочину. Досудове розслідування проведено без участі захисника, чим порушено право ОСОБА_1 на захист. Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який безпідставно залишив вирок у відповідній частині без зміни. Призначене ОСОБА_1 покарання, на думку захисника, є занадто суворим.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції правильно встановити фактичні обставини кримінального провадження та дати юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК кваліфіковано правильно.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав послідовні показання потерпілого ОСОБА_2, показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були очевидцями події, дані протоколів слідчих дій, висновки судових експертиз, а також показання самого ОСОБА_1, який в судовому засіданні повністю визнав свою вину та підтвердив показання інших учасників судового провадження.
Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності.
Згідно висновку експерта виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, епідуральної гематоми у лівій скроневій області, уламкових переломів кісток лицьового та мозкового черепу належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Локалізація, характер та механізм утворення цих ушкоджень не суперечить показанням потерпілого та свідків щодо обставин їх спричинення.
Таким чином, безпосередньо дослідивши докази кримінального провадження, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнав ОСОБА_1 винуватим в умисному заподіянні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 121 КК.
Вирок суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Доводи захисника щодо недопустимості покладених в основу вироку доказів, а саме даних протоколу огляду місця події та висновків судових експертиз є безпідставними.