Постанова
Іменем України
05 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 348/2233/16-ц
провадження № 61-13359ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг 10 листопада 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом 3 600 грн та сплатою 3 % на місяць і видано банківську картку.
ОСОБА_1 належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв`язку із чим станом на 31 жовтня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 36 190,62 грн, з яких: 3 015,97 грн - заборгованість за кредитом; 27 575,10 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 400 грн - комісія та пеня за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 699,55 грн - штраф (процентна складова).
На підставі викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 190,62 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов`язання з повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків. Водночас судом встановлено, що строк дії кредитного договору дорівнює строку дії кредитної картки та встановлений до листопада 2009 року. Звернувшись до суду з указаним позовом у листопаді 2016 року,ПАТ КБ "ПриватБанк" пропустило строк позовної давності, що з урахуванням заяви відповідача про застосування наслідків такого пропуску, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2017 року скасовано, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 790,62 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про можливість застосування у цій справі строку позовної давності є помилковим. Апеляційним судом встановлено, що кредитна картка банком неодноразово перевипускалась, також відповідачем у 2013 році здійснено платіж на рахунок банку для погашення частини заборгованості, що вказує на переривання строку позовної давності.
Суд встановив, що вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу і пені як подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, є необґрунтованими. В іншій частині розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано, а тому апеляційний суд вважав стягнення з ОСОБА_1 на користь банку основної заборгованості за кредитом (3 015,97 грн), заборгованості за процентами за користування кредитом (27 575,10 грн) та штрафів (1 699,55 грн - процентна складова та 500 грн - фіксована частина) правомірним.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, порушивши вимоги статей 58-60, 212 ЦПК України 2004 року, не з`ясували дійсні обставини справи, не дослідили та не оцінили належним чином докази, надані сторонами на обґрунтування своїх вимог та заперечень. ОСОБА_1 зазначає, що не погоджував з банком умови щодо пролонгації кредитного договору, сплачені ним, на думку апеляційного суду, у 2013 році грошові кошти банку в рахунок погашення заборгованості могли бути самостійно списані банком з іншого рахунку ОСОБА_1, оскільки він таких дій не вчиняв. Крім того, апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі
№ 6-154цс15, відповідно до якої у випадку встановлення умовами договору погашення кредитної заборгованості окремими платежами право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому і початок перебігу строку позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Разом з цим у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-124цс14 зроблено висновок про те, що у випадку, коли за договором про надання банківських послуг, яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення строку повного погашення кредиту. При цьому автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов`язання.
За таких обставин наявні правові підстави для застосування у цій справі строку позовної давності.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
ПАТ КБ "ПриватБанк" не скористалось своїм процесуальним правом подати відзив на касаційну скаргу банку.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2017 року, витребувано матеріали цивільної справи № 348/2233/16-ц з Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року цивільну справу № 348/2233/16-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
10 листопада 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_1 укладений кредитний договір на підставі заяви ОСОБА_1 (а. с. 10).
Згідно з договором від 10 листопада 2006 року № б/н ЗАТ КБ "ПриватБанк" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 1 340 грн шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік (3 % на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом з видачею кредитної картки "Універсальна" строком дії, який відповідає терміну дії картки - до 30 листопада 2009 року.
У заяві зазначено, що клієнт погоджується з тим, що ця заява разом із Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку.
ОСОБА_1 належним чином не виконував умов кредитного договору, у зв`язку із чим станом на 31 жовтня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 36 190,62 грн, з яких: 3 015,97 грн - заборгованість за кредитом; 27 575,10 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 400 грн - комісія та пеня за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 699,55 грн - штраф (процентна складова).
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Статтею 213 ЦПК України 2004 року передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.