Постанова
Іменем України
19 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 758/2524/17
провадження № 61-448св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна,
третя особа - акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року у складі судді Зарицької Ю. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третя особа ? акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк", про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М., третя особа ? публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ"), про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником кв. АДРЕСА_1 (де вона мешкає разом з матір`ю ОСОБА_2 ), яку придбала у кредит, наданий ПАТ "ПУМБ". Позивач зазначала, що забезпечення за кредитним договором надано у вигляді іпотеки на вказану квартиру. Також, позивач зазначала, що 05 січня 2017 року прийшовши з роботи, вона виявила, що на вхідних дверях квартири невідомі особи встановили нові замки, вона не змогла потрапити до квартири. В цей час позивач знаходилась у від`їзді. Позивач вказувала також, що представник ПАТ "ПУМБ" здійснив самовільну зміну замків у вищевказаній квартирі. Позивач наголошувала на тому, що 08 лютого 2017 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва було задоволено скаргу представника позивача щодо невнесення відомостей в ЄРДР за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 162, 356, 365 КК України стосовно незаконного проникнення невідомими особами та заміни дверних замків в кв. АДРЕСА_1 . Позивач вказувала, що вивчивши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, встановила, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М. на підставі іпотечного застереження прийняла рішення від 06 грудня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3274520 та вчинила запис про право власності № 17840093. Тому, вважаючи дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. протиправними, позивач і звернулась до суду.
Позивач просила скасувати рішення від 06 грудня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32745206 і скасувати запис про право власності № 17840093, вчинений відповідачем, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ "ПУМБ".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення від 06 грудня 2016 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32745206, згідно з яким (рішенням) проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ "ПУМБ".
Визнано протиправним і скасовано запис про право власності № 17840093, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. як державним реєстратором, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ "ПУМБ".
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що занаслідками прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. рішення про проведення державної реєстрації права власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 29,3 кв. м, житловою площею 16,4 кв. м, за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення на зазначене майно без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, АТ "ПУМБ", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
11 січня 2019 року справу розподілено колегії суддів Касаційного цивільного суду в складі суддів Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 758/2524/17, витребувано її з Подільського районного суду м. Києва.
01 жовтня 2019 року справу повторно розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
На підставі ухвали Верховного Суду від 12 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12 грудня 2019 року визначено колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи у складі: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року заяву судді Висоцької В. С. про самовідвід задоволено, передано справу для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 04 лютого 2020 року визначено колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи у складі: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно встановили характер спірних правовідносин та вирішили спір за позовом до неналежного відповідача.
У касаційній скарзі зазначається, що належним відповідачем у вказаній справі мав би бути ПАТ "ПУМБ", а не державний реєстратор. При розгляді справи по суті судами не було встановлено порушень саме реєстраційного законодавства з боку державного реєстратора. У рішенні суду першої інстанції не досліджувалась обставина щодо наявності певних заборон на звернення стягнення на іпотечне майно. Судами було порушено вимоги щодо обґрунтованості судового рішення, не враховано практику Європейського суду з прав людини, не надано оцінку доводам та доказам ПАТ "ПУМБ".
Доводи інших учасників справи
У березні 2019 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначається, що в умовах дії мораторію банк не мав права перереєстровувати на себе право власності на спірне житло проти волі іпотекодавця, всі інші аргументи не мають для справи жодного значення. Сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття майна з його володіння.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що між ОСОБА_1 та ПАТ "ПУМБ" укладено кредитний договір № 5456406 від 19 липня 2007 року. Відповідно до умов договору позивач отримала кредит у розмірі 71 000,00 дол. США для придбання кв. АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 4).
На забезпечення виконання умов договору був укладений договір іпотеки від 19 липня 2007 року. Предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 143 - 146).
Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 06 січня 2017 року, квартира, загальною площею 29,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ПАТ "ПУМБ" на підставі договору іпотеки № 4024, виданого 19 липня 2007 року нотаріусом Мироник О. В., номер запису про іпотеку 17840427 (т. 1 а. с. 6).
Відповідно до підпунктів 4.7.1, 4.7.2 договору іпотеки, у разі виникнення у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Зазначене застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (т. 1 а. с. 145).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 32745206 від 06 грудня 2016 року, право власності на нерухоме житлове майно у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_1 було перереєстровано на нового власника - ПАТ "ПУМБ" (т. 1 а. с. 6).
Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.
Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом здійснення позасудового врегулювання є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".
Згідно статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.