Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа №405/7270/17
провадження №61-2533св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Кіровоградський обласний благодійний Общинний єврейський центр "Хесед Шломо",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 вересня 2018 року, ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2018 року у складі судді Шевченко І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2018 року у складі колегії суддів Карпенка О. Л., Єгорової С. М., Мурашка С. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіровоградського обласного благодійного Общинного єврейського центру "Хесед Шломо" (далі - КОБОЄЦ "Хесед Шломо"), в якому просив поновити його на роботі на посаді директора Кіровоградського обласного благодійного Общинного єврейського центру "Хесед Шломо"; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2017 року по 01 грудня 2017 року в сумі 83 974 грн, моральну шкоду в сумі 5 000 грн, плату за користування транспортним засобом відповідно до договору найму транспортного засобу від 01 березня 2017 року в сумі 4 022,26 грн, витрати на правову допомогу в сумі 6 000 грн та судовий збір в сумі 1 280 грн.
Позов мотивовано тим, що 01 серпня 2016 року між сторонами укладено строковий трудовий договір, на підставі якого позивач працював на посаді директора КОБОЄЦ "Хесед Шломо", строком дії до 31 липня 2017 року.
На момент закінчення строку дії вказаного договору трудові відносини між відповідачем та позивачем не були фактично припинені, оскільки останній продовжував виконувати свої посадові обов`язки за трудовим договором 01 і 02 серпня 2018 року, хоча йому і були створені перешкоди у фізичному доступі до робочого місця.
Наказу про звільнення відповідач не видавав, а запис до трудової книжки зроблено пізніше, остаточний розрахунок у день закінчення строку дії трудового договору з позивачем не проведено, у зв`язку з чим позивач вважає, що трудовий договір було продовжено на невизначений строк, як це передбачено статтею 39-1 КЗпП України.
Проте 03 серпня 2017 року позивач отримав від відповідача лист про намір розірвати трудовий договір у зв`язку із закінченням строку його дії, а 04 серпня 2017 року йому видано трудову книжку, де підставою звільнення зазначено пункт 6.4. трудового договору та протокол від 28 липня 2017 року № 6 конференції КОБОЄЦ "Хесед Шломо".
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки укладений з ним строковий трудовий договір продовжено на невизначений строк.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що звільнення позивача по закінченню строку дії договору є правомірним. Оскільки між сторонами за їх згодою укладено саме строковий трудовий договір на визначений термін, який після закінчення обумовленого строку припинив свою дію, то відсутні підстави вважати, що строковий трудовий договір було продовжено на невизначений строк.
Оскільки звільнення позивача проведено правомірно, відповідно до умов трудового договору, то відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі автотранспортного засобу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності вказаних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що відповідачем доведено факт припинення трудових відносин з позивачем до 31 липня 2017 року, оскільки з фактичних обставин вбачається наявність випадку, передбаченого частиною першою статті 39-1 КЗпП Украйни, відповідно до якого, після закінчення строку дії строкового трудового договору трудові відносини фактично тривали і жодна із сторін не вимагала їх припинення.
Відсутність належного волевиявлення відповідача після закінчення дії строкового трудового договору на припинення трудових відносин, продовження виконання позивачем своїх посадових обов`язків, відсутність проведення з ним розрахунку та відсутність наказу про звільнення а також належного внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до вимог частини першої статті 39-1 КЗпП України, свідчить про те, що трудовий договір від 01 серпня 2016 року продовжено на невизначений термін.
Суди попередніх інстанцій не враховано вказаних обставин та неправильно витлумачено норми статей 23, 36 КЗпП України, а також пункті 6.4., 6.5. трудового договору та не враховано, що відповідачем не дотримано порядок припинення трудового договору і не повідомлено позивача про свій намір розірвати трудовий договір в обумовлений договором строк, зокрема у формі письмового попередження за два тижні до дати розірвання (припинення) договору в порядку, передбаченому підпунктом 2 пункту 6.5 договору.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за використання відповідачем транспортного засобу, який належить позивачу, оскільки законність таких вимог і щомісячна виплата відповідачем 4022,26 грн за договором оренди транспортного засобу підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, заявник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права, які полягають у розгляді справи в порядку спрощеного провадження та безпідставній відмові у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, що порушило принцип змагальності і диспозитивності. Заявник вважає, що оскільки суд першої інстанції розглянув в порядку занального позовного провадження, то і подальший розгляд справи, в тому числі апеляційний, мав проводитися у такому ж провадженні.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 серпня 2016 року між КОБОЄЦ "Хесед Шломо" і ОСОБА_1 укладено трудовий договір (строковий), за умовами якого ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора КОБОЄЦ "Хесед Шломо" строком дії з 01 серпня 2016 року по 31 липня 2017 року.
Вказаний трудовий договір від 01 серпня 2016 року укладений на підставі протоколу №4 від 26 липня 2016 року Конференції Центру, яка є вищим органом управління відповідача відповідно до пункту 4.1 Статуту.
Рішенням позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ "Хесед Шломо" позивача було обрано на посаду директора.
Рішенням позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ "Хесед Шломо" від 28 липня 2017 року відкликано ОСОБА_1 з посади директора Організації у зв`язку з закінченням дії трудового договору з 31 липня2017 року та виключено з числа осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.
Наказом директора КОБОЄЦ "Хесед Шдломо" Коломієць Т . Д . від 01 серпня 2017 року, позивач звільнений з 31 липня 2017 року у зв`язку з закінченням строку трудового договору на підставі абзацу 1 п 6.4 строкового договору від 01 серпня 2016 року, пункту 2 статті 36 КЗпП України, а також протоколу №6 позачергового засідання Конференції КОБОЄЦ "Хесед Шломо" від 28 липня 2017 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.