Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа №607/5609/17
провадження №61-4855св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівник",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року у складі судді Сливка Л. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у складі колегії суддів Хома М. В., Костів О. З., Сташків Б. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" (далі - ТОВ "Домобудівник"), вимоги якого уточнила під час розгляду справи та просила: визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ "Домобудівник" від 16 травня 2016 року, яким її звільнено з роботи за прогул без поважних причин; поновити її на посаді бухгалтера ТОВ "Домобудівник"; стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату з 01 жовтня 2015 року по 16 травня 2016 року в сумі 13 306,88 грн, компенсацію за період тимчасової втрати працездатності в сумі 9 313,35 грн, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 64 768 грн, компенсацію за невикористану відпуску в сумі 13 208,40 грн, моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Позов мотивовано тим, що з 04 серпня 1989 року позивач працювала в ТОВ "Домобудівник" на різних посадах, останньою з яких була посада старшого бухгалтера (з 29 березня 1983 року).
У грудні 2015 року ТзОВ "Домобудівник" відбулось силове захоплення адміністративних будівель ТОВ "Домобудівник" невідомими особами, які не допускали працівників товариства до роботи, в тому числі і позивача, однак остання продовжувала працювати на посаді старшого бухгалтера.
Оскільки з жовтня 2015 року позивачу не виплачувалась заробітна плата, вона звернулась до Управління Держпраці у Тернопільській області.
За результатами проведеної перевірки у квітні 2017 року отримала лист-відповідь, з якої дізналася про те, що звільнена 16 травня 2016 року за прогул. Разом з тим, ні копія наказу, ні трудова книжка із записом про звільнення їй не були вручені.
Разом з тим, позивач у період з 14 березня 2016 року по 08 червня 2016 року була відсутня на роботі з поважних причин, а саме знаходилась на лікуванні, що підтверджується листками тимчасової непрацездатності. Крім цього, звільнення відбулось без попередньої згоди профспілкової організації, з нею не проведено розрахунок при звільненні.
У зв`язку з незаконним звільненням позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, пов`язаних із втратою нормальних життєвих зв`язків, необхідністю додаткових зусиль для організації життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінила у розмірі 10 000 грн.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, що є підставою для поновлення її на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора ТОВ "Домобудівник" від 16 травня 2016 року "Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера ТОВ "Домобудівник" з 16 травня 2016 року.
Стягнуто з ТОВ "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 58 020,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09 червня 2016 року по 09 жовтня 2018 року, із врахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів.
Стягнуто з ТОВ "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01 листопада 2015 року до 13 березня 2016 року у розмірі 7 712,73 грн, з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів.
Стягнуто з ТОВ "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 9 313,35 грн допомоги по тимчасовій втраті працездатності за період з 14 березня по 08 червня 2016 року, з урахуванням установлених законодавством України податків, зборів та обов`язкових платежів.
Стягнуто із ТОВ "Домобудівник" на користь ОСОБА_1 3000 грн моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, з порушенням статті 43 КЗпП України, пункту 10 статті 247 КЗпП України, частин першої, четвертої статті 149 КЗпП України, при цьому роботодавець не дотримав прав та гарантій, наданих працівникові КЗпП України, що є підставою для поновлення на роботі незаконно звільненого працівника з виплатою йому усіх належних сум, в тому числі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Домобудівник", не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не застосовано строк позовної давності та не враховано, що позивач звернулася до суду з пропуском строку, встановленого законом для звернення до суду за захистом трудових прав та поновлення на роботі. Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності та не перевірено доводів відповідача щодо повідомлення позивача про зміну робочого місця.
Відповідач неодноразово надсилав позивачу листи із повідомленням про нову адресу місця роботи та вимогою прибути до товариства. Суди не врахували, що обов`язок отримувати поштову кореспонденцію є обов`язком отримувача і відповідачем було вчинено всі необхідні дії для повідомлення про це позивача. Особа має право знати про стан своїх справ і з моменту неотримання будь-яких виплат з листопада 2015 року позивач мала можливість поцікавитися у відповідача станом своїх справ.
Вирішуючи спір, суди не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які свідчать, що позивач була відсутня на роботі без поважних причин.
Судами не враховано, що питання поновлення на роботі розглядається більше одного року саме з вини працівника. Оскільки після звільнення 16 травня 2016 року позивач на роботу не з`являлася, а лише зі спливом значного часу подала позов до суду у червні 2017 року.
Судами не надано належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2016 рокупрацювала за сумісництвом на посаді бухгалтера ОСББ "Лучаківського 13".
Розрахунки стягнутих на користь позивача сум не відповідають Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. Судами неправильно застосовано норми вказаного Порядку у зв`язку з чим проведено неправильні розрахунки сум, які стягнуто з відповідача.
Судами не враховано, що в матеріалах справи відсутня аргументована та обґрунтована відмова профспілкової організації на звільнення позивача, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків судів обставинам справи.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом від 01 серпня 1980 року позивача прийнято на роботу у Тернопільський Домобудівний комбінат на посаду палітурниці з 04 серпня 1980 року.
З 11 січня 1988 року позивач працювала на посаді бухгалтера Домобудівного комбінату тресту "Тернопільпромбуд", яке реорганізоване в орендне підприємство "Тернопільський домобудівний комбінат", а 01 липня 1994 року - в ТОВ "Домобудівник".
12 березня 2016 року голова комісії з припинення ТОВ "Домобудівник" видав наказ № 12/03/16-1, відповідно до якого вирішив: припинити виробничий простій на підприємстві та установити початок роботи з 14 березня 2016 року; працівникам підрозділів підприємства приступити до виконання обов`язків у зв`язку із закінченням простою та відновлення роботи, перед початком роботи пройти інструктаж з охорони праці; головному бухгалтеру забезпечити нарахування заробітної плати на період простою для працівників та підставі вимог статті 113 КЗпП України; начальнику віллу кадрів забезпечити своєчасне повідомлення працівників підприємства про відновлення роботи.
Відомостей про ознайомлення з даним наказом позивача матеріали справи не містять.
12, 21 березня та 01 квітня 2016 року відповідач на адресу позивача направляв листи, у яких повідомляв про зміну місця роботи ОСОБА_1 і зобов`язував її прибути на нове робоче місце по АДРЕСА_1 .
Вказаних листів позивач не отримала, а направлена їй кореспонденція повернута до відправника "за закінченням терміну зберігання".
06 травня 2016 року складено акт про відсутність працівника на робочому місці, зокрема, відсутність бухгалтера ТОВ "Домобудівник" ОСОБА_1 на роботі 06 травня 2016 року без поважних причин з 09:00 год. до 17:30 год. впродовж всього робочого дня.
Відповідно до доповідної записки в. о. головного бухгалтера ТОВ "Домобудівник" від 06 травня 2016 року, адресованої голові комісії з припинення ТОВ "Домобудівник", 06 травня 2016 року, бухгалтер ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин в період з 9:00 год. до 17:30 год., тому просить за грубе порушення трудової дисципліни застосувати до неї дисциплінарне стягнення.
Наказом директора ТОВ "Домобудівник" від 16 травня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин, оскільки була відсутня на роботі 6 травня 2016 року протягом дня, з 09.00 до 17.30 год.). У зазначеному наказі відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з його змістом.
Вказаний наказ містить дві підстави звільнення позивача, а саме: акт від 06 травня 2016 року про відсутність на робочому місці та доповідна записка від 06 травня 2016 року.
ОСОБА_1 є членом профспілкової організації ТОВ "Домобудівник", яка не надавала згоди на звільнення позивача.
Відповідно до акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ "Домобудівник", місце провадження господарської діяльності Лозовецька, 13 м. Тернопіль, юридична адреса: м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса,2-Б, проведеною перевіркою виявлено, що всупереч частині другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" станом на момент перевірки, тобто з 04 квітня 2017 року по 10 квітня 2017 року, керівництвом ТОВ "Домобудівник" не забезпечено облік виконуваної працівниками роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Зокрема, у товаристві відсутні табелі обліку робочого часу і відомості про заробітну плату, у тому числі ОСОБА_1, за весь час роботи у товаристві. Крім цього, заробітна плата працівникам товариства упродовж січня-березня 2017 року виплачувалась нерегулярно, за наявності коштів, без виплати авансу та не у повному обсязі. Загальна сума невиплаченої заробітної плати за січень-лютий 2017 року становить 254 747,09 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.