Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа №757/19578/16-ц
провадження № 61-2005св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
третя особа - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року у складі колегії суддів Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк), третя особа - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, орган державної фіскальної служби), в якому просив зобов`язати банк подати до органу державної фіскальної служби уточнюючий розрахунок форми № 1 ДФ в частині віднесення суми прощеного (анульованого) боргу у сумі 2 801 524,81 грн до податкового розрахунку за ознакою доходу "127" (інші доходи) та виключити суму прощених процентів в розмірі 4 118 405,48 грн з розрахунку форми № 1ДФ.
Позов мотивовано тим, що 02 липня 2007 року між позивачем та банком укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позивачу валютний кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту 469 185 доларів США.
28 серпня 2015 року до вказаного договору сторонами внесено зміни, оформлені договором № 2 та договором № 3, за якими сторони погодили, що заборгованість позичальника складає 381 727,28 доларів США та заборгованість по процентами складає 193 352,37 доларів США, та змінили валюту кредитування, встановивши, що сума заборгованості загалом склала 12 249 196,55 грн.
За договором № 3 від 28 серпня 2015 року сторони погодили, і на виконання цього позичальник 28 серпня 2015 року сплатив основний борг у розмірі 5 329 266,25 грн, а банк анулював позичальнику кредитну заборгованість за вищевказаним договором на суму 6 919 930,30 грн.
Прощення (анулювання) частини кредиту здійснено банком відповідно до положень ПК України за його самостійним рішенням та не пов`язано з процедурою банкрутства, а також до закінчення строку позовної давності.
Як податковий агент банк повинен був визначити та відобразити в податковому розрахунку суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, під ознакою доходу "127" (Інші доходи).
Проте відповідач неправильно застосував норми ПК України, а також безпідставно визначив і подав до органу державної фіскальної служби розрахунок форми №1ДФ в частині віднесення сум прощеного (анульованого) боргу за договором про спрощення до податкового розрахунку за ознакою доходу "126", у зв`язку з чим, у позивача, як платника податків, виник обов`язок з обов`язкового подання в установлені строки податкової декларації та сплати податку з доходів, отриманих позивачем, як платником податкy, як додаткове благо.
З метою недопущення порушення прав позивача та можливого безпідставного визначення державною фіскальною службою грошового зобов`язання та винесення податкового повідомлення-рішення, що буде суперечити податковому законодавству, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2017 року у складі судді Новака Р. В. позов задоволено.
Зобов`язано ПАТ "Укрсоцбанк" подати до органу ДФС України уточнюючий розрахунок форми №1ДФ в частині віднесення суми прощеного (анульованого) боргу у розмірі 2 801 524,81 грн до податкового розрахунку за ознакою доходу "127".
Виключено суму прощених процентів в розмірі 4 118 405,48 грн з розрахунку форми №1ДФ.
Стягнуто з ПАТ "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору 551,21 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прощення (анулювання) частини кредиту було здійснено банком відповідно до положень ПК України за його самостійним рішенням та не було пов`язане з процедурою банкрутства, а також до закінчення строку позовної давності, банк, як податковий агент, повинен був визначити та відобразити в податковому розрахунку суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, під ознакою доходу "127" (Інші доходи).
Банк неправильно застосував норми ПК України, а також безпідставно визначив та подав до органу державної фіскальної служби розрахунок форми №1ДФ в частині віднесення сум прощеного (анульованого) боргу за договором про спрощення до податкового розрахунку за ознакою доходу "126".
Внаслідок неправильного застосування банком норм ПК України, а також безпідставного визначення та подання до органу державної фіскальної служби розрахунку форми №1ДФ в частині віднесення сум прощеного (анульованого) боргу за договором про спрощення до податкового розрахунку за ознакою доходу "126", у позивача, як платника податків, виник обов`язок з обов`язкового подання в установлені строки податкової декларації та сплати податку з доходів, отриманих, як платником податкy, як додаткове благо.
Банк неправомірно об`єднав суми тіла кредиту та проценти по тілу кредиту, що привело до збільшення суми прощення тіла кредиту. Прощені (анульовані) відсотки, пені й штрафи за кредитом до закінчення строку позовної давності відповідно за підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 ст. 165 ПК України не входить до складу доходу фізичної особи, й не підлягає оподаткуванню.
22 березня 2016 року позивачем було подано до банку лист-вимогу з вимогою в десятиденний термін подати до органу державної фіскальної служби уточнюючий розрахунок форми №1ДФ в частині віднесення сум прощеного (анульованого) боргу за договором про спрощення до податкового розрахунку за ознакою доходу "127" (Інші доходи), однак даний лист банк залишив без розгляду та задоволення.
Таким чином, у випадку неподання позивачем до 01 травня 2016 року податкової декларації та несплати впродовж 10 календарних днів податку, контролюючий органу, в особі державної фіскальної служби, буде зобов`язаний самостійно визначити суму його грошового зобов`язання, а у позивача, як платника податків виникне зобов`язання сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
У зв`язку з наведеним суд першої інстанцій дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову та наявність правових підстав для їх задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в обґрунтування заявленого позову, позивач посилався на те, що банк неправильно застосував норми ПК України, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок подати до органів ДФС України податкову декларацію та сплатити податок з доходів, отриманих, як додаткове благо.
Питання щодо оподаткування податком з доходу фізичних осіб регламентується ПК України, яким також визначено порядок вирішення спірних питань.
Разом з тим, укладеним сторонами кредитним договором (із змінами) або Законом не передбачено права позивача вимагати подання банком до органу державної фіскальної служби уточнюючий розрахунок за певною формою. Позивач не довів порушення відповідачем його цивільних прав, а отже позов задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції посилався на пункт 5 частини першої статті 16 ЦК України, та наводячи перелік застосування вказаної статті припустився помилки та не вірно розтлумачив цю статтю.
Апеляційний суд не врахував, що обов`язок відповідача подати до органів ДФС уточнюючий розрахунок форми № 1ДФ передбачений пунктом 46.5 статті 46 глави 2 розділу II, розділу XVI Податкового кодексу України, Наказом Міністерства фінансів № 4 від 13 січня 2015 року "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку".
Банк надавши, недостовірні данні за реєстраційним номером позивача, як платника податків у звіті 1ДФ до ДФС, порушив права позивача, оскільки у останнього виник обов`язок відзвітуватись щодо отриманого доходу або оскаржувати результати проведення перевірки органами ДФС та нараховані додаткові зобов`язання щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, отже настали негативні наслідки.
Таким чином, висновки апеляційного суду про недоведеність порушення прав позивача є неправильними. В той же час суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що дії відповідача, які не відповідають вимогам чинного законодавства порушили права позивача та призвели до негативних наслідків у вигляді виникнення обов`язку подати декларацію про майновий стан та сплатити нараховані податкові зобов`язання.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА