Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 611/2140/12
провадження № 61-144св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_10,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2018 року у складі судді Василенка Р. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_10, про визнання заповіту недійсним.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати недійсним заповіт, посвідчений 27 серпня 2012 року приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_10, підписаний замість заповідача ОСОБА_4 фізичною особою ОСОБА_5 .
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . Після смерті батька, позивач, як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до приватного нотаріуса Коростишівського районного нотаріального округу Владики І. В. із заявою щодо оформлення спадщини померлого, однак дізнався, що на підставі відповідного заповіту від 27 серпня 2012 року спадкоємцем нерухомого майна померлого, а саме 54/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 є дружина померлого від другого шлюбу ОСОБА_2 .
Посилаючись на те, що оскаржуваний заповіт не відповідає внутрішній волі заповідача та вимогам чинного законодавства України, оскільки його підписано сторонньою особою, в той час, як заповідач мав змогу його засвідчити власним підписом, крім того, текст заповіту не містить належних ідентифікаційних даних про заповідача, особу на користь якої видано заповіт та особу, яка його підписала від імені заповідача, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Справа переглядалася судами не одноразово.
Останнім рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що оспорюваний заповіт відповідає положенням частини четвертої статті 297, статтям 1247, 1248 ЦК України та вимогам Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі, а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Коростишівського районного суду Житомирської області.
01 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року заяву судді Фаловської І. М. про самовідвід у зазначеній справі задоволено.
04 лютого 2020 року справу повторно розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної оцінки письмовим доказами, а також свідченням допитаних в якості свідків медичних працівників, які вказували на той факт, що мала місце фізична спроможність померлого вчиняти рухи руками щодо здійснення підпису на заповіті 27 серпня 2012 року і неспроможність хворого прочитати вголос текст заповіту, через хворобу - рак язика.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2019 року третя особа у справі - приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Мошковська З. І. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 . Зазначає, що при посвідченні вказаного заповіту нею, як нотаріусом, було дотримано всіх вимог законодавства України, які регулюють порядок вчинення нотаріальних дій при посвідченні заповіту, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що 27 серпня 2012 року ОСОБА_4, перебуваючи у Коростишівській районній лікарні, склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті, належне йому майно, а саме 54/100 частки житлового будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1, заповів своїй дружині - ОСОБА_2 . Заповіт містить відомості, що його прочитано особисто вголос заповідачем в присутності ОСОБА_5, який підписав заповіт замість ОСОБА_4, та нотаріуса, яким записано текст заповіту за проханням заповідача з його слів (т. 1 а. с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 8).
Згідно висновку повторної судово-медичної експертизи від 08 лютого 2018 року № 10-2077/ц в березні 2011 року ОСОБА_4 було діагностовано злоякісне новоутворення (рак) бічної стінки язика зліва, з приводу даного захворювання 03 березня 2011 року йому було проведено оперативне лікування. В подальшому хворий, через погіршення стану здоров`я, отримував комбіноване лікування. З 13 серпня 2012 року по 28 серпня 2012 року ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Коростишівської центральної районної лікарні.
На час перебування у лікарні 27 серпня 2012 року ОСОБА_4 мав можливість вголос вимовляти слова, фрази та речення. На поставлене питання щодо можливості ОСОБА_4 власноручно написати будь-який текст, в тому числі і ставити підпис, колегія експертів надала відповідь, що можливість написання тексту взагалі (робити відповідні "тонкі" рухи пальцями), залежить від функціонального стану верхніх кінцівок (кистей та пальців рук). В наданій експертам медичній документації не відмічені будь-які захворювання, які б унеможливлювали вищевказану дію (т. 3 а. с. 201 - 221).
Відповідно до показань свідків, в тому числі завідувача хірургічного відділення лікарні ОСОБА_6, лікаря-хірурга ОСОБА_7, молодших медичних сестер хірургічного відділення ОСОБА_8, ОСОБА_9, нотаріуса ОСОБА_10, ОСОБА_5 та матері померлого заповідача ОСОБА_3 через тяжкий стан хворого заповідача ОСОБА_4, останній не міг особисто підписати заповіт, оскільки на дві руки йому були підключені крапельниці. Разом з тим, останній міг вголос вимовляти слова, фрази речення, що свідчить про те, що на час укладення оспорюваного заповіту ОСОБА_4 міг прочитати його вголос.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяв на час подання касаційної скарги, далі - ЦПК України).
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.