Постанова
Іменем України
21 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 307/2675/18
провадження № 61-21506св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2019 року у складі судді Бобрушко В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку статей 471,472 ЦПК України, та просив визнати на території України рішення Суду у справах сім`ї та неповнолітніх ОСОБА_3 судового округу Брага в справі № 793/17.6Т8GMR, від 02 березня 2018 року, що набрало законної сили 13 квітня 2018 року.
Клопотання мотивовано тим, що вказаним рішенням іноземного суду визнано факт спільного проживання у період з 01 серпня 2004 року до 20 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Обов`язок доказування відсутності взаємності покладаються на особу, яка заперечує проти визнання та виконання іноземного судового рішення в Україні.
Рішення іноземного суду не вимагає звернення до примусового виконання та вжиття заходів примусу зі сторони органів державної виконавчої служби, воно підлягає виконанню в порядку, передбаченого Главою ІІ Розділу VIII ЦПК України для виконання рішень іноземного суду, що не підлягають примусовому виконанню в Україні.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Тячівського районного суду від 10 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, клопотання ОСОБА_1 задоволено. Визнано в Україні рішення суду у справах сім`ї та неповнолітніх ОСОБА_3 судового округу Брага Португалії в справі № 793/17.6Т8GMR, яке прийняте 02 березня 2018 року та набрало законної сили 13 квітня 2018 року, яким визнано, що ОСОБА_1, проживаючий по АДРЕСА_6 та ОСОБА_2, проживаюча по АДРЕСА_7, фактично проживали спільно у період з 01 серпня 2004 року по 20 жовтня 2006 року.
Ухвалу суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що визнання рішення іноземного суду є правом суду, і вирішення цього питання залежить від конкретних обставин справи. Оскільки рішенням іноземного суду визнано факт, який мав місце на території країни ухвалення цього рішення на території Португальської Республіки, тому правильним є висновок суду першої інстанції про визнання в Україні рішення суду у справах сім`ї та неповнолітніх ОСОБА_3 судового округу Брага Португалії в справі № 793/17.6Т8GMR, прийняте 02 березня 2018 року та набрало законної сили 13 квітня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 листопада 2019 року (відповідно до штемпеля на поштовому конверті) представник ОСОБА_2 - адвокат Чирик А. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 квітня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у вищевказаній справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
У грудні 2019 року справу передано до Верховного Суду.
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 .
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки положеннями ЦПК України.
Під час судового розгляду судами досліджено, що звернення заявника до суду з клопотанням про визнання рішення суду Португалії про встановлення факту спільного проживання має майнову мету, зокрема встановити підставу для визнання права власності на Ѕ частку в будинку АДРЕСА_2, придбаний ОСОБА_2 у 2005 році.
У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-899цс16 вказано правовий висновок, згідно з яким спори щодо нерухомого майна розглядаються за місцем знаходження цього майна та за правом, яке має найбільший зв`язок з правочином, якщо сторони не обрали інше право до цих правовідносин.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 303/2072/17 підлягає відмові клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню з посиланням на пункт 3 частини другої статті 468 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що спір між сторонами, що розглядався в Португалії, не є спором щодо нерухомого майна.
Посилання заявника на справи Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки у вказаних справах вирішувалося питання щодо спадкового майна.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Суду у справах сім`ї та неповнолітніх ОСОБА_3 судового округу Брага Португалії в справі № 793/17.6Т8GMR, прийняте 02 березня 2018 року, яке набрало законної сили 13 квітня 2018 року, визнано, що ОСОБА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, проживаючий по АДРЕСА_6 та ОСОБА_2 , проживаюча по АДРЕСА_7, фактично проживали спільно у період з 01 серпня 2004 року до 20 жовтня 2006 року (а. с. 24-35).
Вказана справа перебувала на розгляді іноземного суду від 07 лютого 2017 (а .с. 191), питанням справи було визначення чи мали місце фактичні шлюбні відносини між сторонами у період з вересня/жовтня 2001 року до 01 березня 2008 року (а. с. 25). Згідно із текстом рішення іноземного суду ОСОБА_2 було відомо про розгляд справи іноземним судом, оскільки нею було представлено заперечення з висновком про безпідставність заяви (а. с. 24).
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у провадженні Тячівського районного суду з 2014 року перебувала на розгляді справа № 307/4052/14-ц, у якій ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та, уточнюючи позовні вимоги, остаточно, просив суд встановити факт спільного проживання його з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2001 року до 20 жовтня 2006 року. Рішення у цій справі ухвалено 06 листопада 2017 року (а. с. 199-210) та станом на сьогодні перебуває у провадженні Закарпатського апеляційного суду, а отже, не набрало законної сили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.