ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №804/6791/13-а
адміністративне провадження №К/9901/9140/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представника відповідача Гламаздіна О.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників ДПС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Прокопчук Т.С., суддів Божко Л.А., Лукманової О.М. від 02 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Карат" до Офісу великих платників ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Карат" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27 грудня 2012 року: №0001158822, яким визначено позивачу суму податкового грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2445982,50 грн., з яких за основним платежем у сумі 1956786,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 489196,50 грн.; №0001168822, яким визначено позивачу суму податкового грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 4634573,75 грн., з яких за основним платежем у сумі 3707659,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 926914,75 грн.
Суди встановили, що Інспекцією проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ЕКО - ПРОМ - ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 34059303) за період з 01 січня 2010 року по 31 березня 2010 року та з ТОВ "Арена" (код ЄДРПОУ 30242567) за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2010 року, за результатами якої складено акт від 14 грудня 2012 року №568/23-0/25524359, яким визначено порушення позивачем: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 з урахуванням підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5, пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334/94), в результаті чого останнім занижено податок на прибуток за 1 квартал 2010 року у сумі 1956786,0 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 з урахуванням підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР), а саме завищено суму податкового кредиту у загальному розмірі 3707659,0 грн., у тому числі в січні 2010 року у розмірі 2695259,0 грн. та в лютому 2010 року в розмірі 1012400,0 грн.
У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ "ЕКО - ПРОМ - ІНВЕСТ", ТОВ "Арена" без їх належного документального підтвердження. На обґрунтування цього контролюючий орган посилався на те, що за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій.
На підставі цього акту перевірки прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Товариство не погодилось із рішеннями відповідача з огляду на безпідставність висновків акту перевірки.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що реальність операцій між позивачем та ТОВ "ЕКО - ПРОМ - ІНВЕСТ" щодо надання останнім маркетингових послуг, ТОВ "Арена" щодо поставки ним товарів не підтверджується належними та допустимими доказами, які повинні супроводжувати фактичне виконання такого роду операцій, у тому числі відповідно звітами про надані послуги, з яких вбачався б обсяг конкретно наданих маркетингових послуг; документами, які б свідчили про переміщення товарів; в ході розгляду справи не встановлено наявності у контрагентів необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності. Відтак, за висновком суду, такі операції не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за такими відносинами.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року та прийнято нову постанову, якою позов Товариства задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Рішення суду обґрунтовано тим, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність операцій між Товариством та його контрагентами (ТОВ "ЕКО - ПРОМ - ІНВЕСТ", ТОВ "Арена"), й останні були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов`язків, а відтак позивач мав право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат за результатами таких операцій. Як зазначив суд, відповідачем не надано належних доказів фіктивності (нікчемності) укладених позивачем із контрагентами правочинів, а висновок Інспекції про їх нікчемність зроблений лише на припущеннях.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції та прийняття ним рішення за неправильного застосування норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток підприємства і ПДВ, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит і валові витрати, а також про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами. Вказує на залишення апеляційним судом поза увагою отриманої за результатами здійснення податкового контролю контрагентів позивача інформації, яка свідчить про неможливість реального здійснення ними фінансово-господарських операцій та ведення діяльності у порядку, передбаченому законодавством.
У визначені ухвалою строки письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні.
Судом здійснено заміну відповідача у справі його правонаступником - Офісом великих платників ДПС.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
За правилами частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період до 01 квітня 2011 року регулювалися Законом №334/94-ВР.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Щодо ж до правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року, останні регулювалися Законом №168/97-ВР.
Об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.