ПОСТАНОВА
Іменем України
20 лютого 2020 року
Київ
справа №П/811/2375/15
адміністративне провадження №К/9901/14636/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської митниці ДФС на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року (суддя Момонт Г.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року (головуючий суддя Білак С.В., судді: Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімекс" до Кіровоградської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови та стягнення надмірно сплачених платежів,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Парімекс" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Кіровоградської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №901030000/2015/000055/1 від 11 червня 2015 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №901030000/2015/00012 від 11 червня 2015 року та стягнення з Державного бюджету України по всім рахункам, де обліковуються кошти Державного бюджету України, на користь Товариства надмірно сплачених платежів в розмірі 71 478,22 грн., де мито у розмірі - 5 033,68 грн., додаткове мито - 12 584,19 грн., ПДВ - 53 860,35 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що визначення митним органом митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, по шостому (резервному), а не по першому (за ціною договору), як було здійснено позивачем, методу суперечить вимогам Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки декларантом було надано всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та підтвердження заявленої ним митної вартості останнього.
Ухвалою від 10 вересня 2015 року Кіровоградський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву Товариства в частині позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України по всім рахункам, де обліковуються кошти Державного бюджету України, надмірно сплачених платежів в розмірі 71 478,22 грн., де мито у розмірі - 5 033,68 грн., додаткове мито - 12 584,19 грн., ПДВ - 53 860,35 грн., без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи, прийшли до висновку, що позивачем подано всі належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, а отже, як наслідок, відсутність у відповідача підстав для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за іншим (шостим) методом.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, зазначаючи, що митну вартість імпортованого позивачем товару було нею скориговано у зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих Товариством документах, а також непідтвердженням всіх складових заявленої ним митної вартості.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що 03 березня 2015 року між позивачем та "Genver Limited" (Кіпр) укладено контракт №388/2015, відповідно до умов якого та з урахуванням додаткової угоди №1 від 03 березня 2015 року Товариство придбало у "Genver Limited" гач дистилятний, виробництва ВАТ "Ангарська Нафтохімічна компанія" (Російська Федерація) у кількості 47,354 тон за ціною 770 доларів США за тонну.
З метою митного оформлення товару декларантом 14 травня 2015 року подано до сектора митного поста Олександрія декларацію типу ІМ 40 №901030000/2015/0051125, у якій задекларовано гач дистилятний у кількості 47 354 кг на загальну суму 36 462,58 доларів США, код товару - 2712909900 УКТ ЗЕД.
14 травня 2015 року посадовою особою Митниці для перевірки правильності класифікації товару, заявленої митної вартості та країни походження запропоновано Товариству надати документи для підтвердження відповідних даних, а 05 червня 2015 року прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-901-0009-2015, яким з огляду на висновок Дніпропетровського управління з питань експертизи та досліджень №142008200-0308 від 29 травня 2015 року визначено, що імпортований позивачем товар повинен класифікуватися за кодом 2712903100 УКТ ЗЕД, у зв`язку з чим також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №901030000/2015/00006.
10 червня 2015 року декларантом до сектора митного поста Олександрія подано декларацію типу ІМ-40 ДТ №901030000/2015/005252, якою задекларовано гач дистилятний у кількості 47354 кг на загальну суму 36 462,58 доларів США за кодом товару - 2712903100 УКТ ЗЕД.
Заявлена у митній декларації митна вартість узгоджується із вартістю, відображеною у додатковій угоді №1 від 03 березня 2015 року до контракту №388/2015 від 03 березня 2015 року, комерційній пропозиції №136/15 від 07 квітня 2015 року, комерційному рахунку №50/7910-1 від 05 травня 2015 року, платіжних дорученнях в іноземній валюті від 23 березня 2015 року та від 25 березня 2015 року.
10 червня 2015 року посадовою особою Митниці запропоновано Товариству надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, проте без зазначення переліку таких документів.
11 червня 2015 року декларантом з метою підтвердження правомірності застосування першого методу визначення митної вартості подано до митного органу залізничну накладну №АЦ 166750 від 03 травня 2015 року, платіжні доручення від 23 березня 2015 року та від 25 березня 2015 року, рахунок про здійснення платежів третім особам №3200014749 від 15 квітня 2015 року, комерційний рахунок №50/7910-1 від 05 травня 2015 року, зовнішньоекономічний контракт №388/2015 від 03 березня 2015 року, додаток №1 від 03 березня 2015 року до контракту №388/2015, зміну №1 від 08 травня 2015 року до контракту №388/2015, експортну ВМД №10607020/150415/0000218 від 15 квітня 2015 року, тендерну пропозицію, експертний висновок ДП "Держзовнішінформ" №10/352 від 08 червня 2015 року, зовнішньоекономічний контракт між третіми особами №СМ-02677/2013 від 20 грудня 2013 року, рахунок на передплату №50/7728-1 від 17 березня 2015 року, лист №243-11/06 від 11 червня 2015 року.
11 червня 2015 року Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №901030000/2015/000055/1, згідно з яким визначено митну вартість товару за резервним методом на рівні 1,00 долару США за кілограм, тобто 47 354 доларів США за партію, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №901030000/2015/00012.
Підставами для коригування визначеної Товариством митної вартості товару митний орган визначив те, що при проведенні порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, виявлено, що заявлена митна вартість товару нижча ніж вартість товарів зі схожими характеристиками, оформленими фіскальними органами України в митному режимі "імпорт", а подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та мають розбіжності, а саме: розрахунок за товар не відповідає умовам договору, також відсутня інформація щодо знижки в залежності від типу вагона, що прописано в договорі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 "Резервний метод" МК України).
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.